Отто-Ернст Оттенбахер
Отто-Ернст Оттенбахер (нім. Otto-Ernst Ottenbacher; 18 листопада 1888, Есслінген-ам-Неккар, Вюртемберзьке королівство — 7 січня 1975, Штутгарт) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-лейтенант (1941) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста (1941). Учасник Першої та Другої світових війн. БіографіяВійськова кар'єра Отто-Ернст Оттенбахер народився 18 листопада 1888 року в місті Есслінген-ам-Неккар у Вюртемберзькому королівстві Німецької імперії. 29 червня 1907 року поступив на військову службу фанен-юнкером до 3-го (121-го) піхотного полку армії Вюртемберга. 19 листопада 1908 року отримав військове звання лейтенант. У складі піхотних підрозділів свого полку бився за часів першої світової війни на Західному фронті, бої на кордоні, біг до моря, в Арденнах. З зими 1914 року перекинутий на Східний фронт, бився в Польщі, потім, коли 26-ту дивізію перекинули на Балкани, брав участь у боях на Сербському фронті. У подальшому знову воював на Західному фронті, бої на річці Сомма, біля Аррасу. За бойові заслуги нагороджений низкою орденів та медалей. Був поранений. Після війни залишився в лавах збройних сил Веймарської республіки, проходив службу на різних командних та штабних посадах. 1 жовтня 1934 року призначений на посаду командира 54-го піхотного полку. Командував дивізією № 177, з 25 жовтня 1940 року командир 36-ї піхотної дивізії, яка невдовзі була переформована на 36-у моторизовану дивізію. На чолі цієї дивізії брав участь у німецько-радянській війні, його з'єднання діяло на північному фланзі фронту, бої в Балтійських країнах, під Ленінградом, восени 1941 року дивізію перекинули до групи армій «Центр», де вона билась під Москвою. У жовтні 1941 року під час боїв під Калініним, літак зв'язку генерала О.-Е.Оттенбахер був збитий радянськими винищувачами й здійснив аварійну посадку. У наслідок пожежі на борту літака, він дістав серйозних опіків та був відправлений на лікування до Німеччини. 13 січня 1942 року генерала О. -Е. Оттенбахер призначили командувати XIII армійським корпусом, але вже у квітні 1942 року його вивели до резерву й літом призначили на другорядну посаду до окупованої Франції в регіон Дордонь. Нагороди
Див. також
Література
Посилання
Примітки |