Ортит

Ортит
Алланіт (ортит) з Каліфорнії, США
Ідентифікація
Твердість	5,5
Колір риси	сірий
Інші характеристики
Названо на честь	Thomas Allan^d[1]
Ортит у Вікісховищі

Ортит, алланіт — мінерал класу силікатів з групи епідоту, складний діортосилікат острівної будови.

Етимологія та історія

Від грецьк. «ортос» — прямий, правильний (шведський хімік Єнс Берцеліус, 1918). Синоніми: багратіоні́т, бодені́т, муромонти́т, тавтоті́т, цери́н, церепідо́т.

Загальний опис

Хімічна формула:

• 1. За Є. Лазаренком: (Ca, Ce, Mn)₂(Fe^2+, Fe^3+, Mg)Al₂[OOHSiO₄Si₂O₇]. Склад у % (з пегматитів Уралу): CaO — 10,43; Ce₂O₃ — 10,13; MnO — 2,25; FeO — 8,14; Fe₂O₃ — 6,29; MgO — 0,13; Al₂O₃ — 16,25; SiO₂ — 30,81; H₂O — 2,79. Домішки: Dy₂O₃, La₂O₃, Y₂O₃, K₂O. Домішки U і Th викликають звичайний для О. метаміктний стан.
• 2. За «Горной энциклопедией» (Москва, 1989): Се₂Fe₂AlO(ОН)[SiO₄][Si₂O₇].

Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Форми виділення: таблитчасті кристали і зернисті агрегати. Спайність недосконала. Густина 3,7-4,2. Ізотропного — 2,8. Твердість 6,0-6,5. Колір бурий, смоляно-чорний. Блиск скляний, смоляний. Напівпрозорий або непрозорий. Злам близький до раковистого. Крихкий. Радіоактивний. У шліфах інтенсивно забарвлений. Зустрічається як акцесорний мінерал у гранітах, сієнітах та ін., а також пегматитах, збагачених рідкісними землями і в кристалічних сланцях. Сировина для вилучення рідкісноземельних елементів і торію.

Розповсюдження

Гіттеро, Арендаль, Гундгольмен (Норвегія), Іттербі, Фінбу (Швеція), Ваарала (Фінляндія), штат Каліфорнія, Вірджинія (США). В Україні є у Приазов'ї.

Різновиди

Розрізняють:

• ортит бериліїстий (різновид ортиту, який містить до 6 % ВеО);
• ортит-епідот (мінерал, проміжний за складом між ортитом і епідотом);
• ортит ітріїстий (різновид ортиту, який містить до 8 % Y₂O₃);
• ортит магніїстий (різновид ортиту, який містить до 15 % MgO);
• ортит марганцевистий (різновид ортиту, який містить до 5,37 % MnO);
• ортит скандіїстий (різновид ортиту, який містить до 1 % Sc₂O₃);
• ортит торіїстий (різновид ортиту, який містить до 5,6 % ThO₂);
• ортит церіїстий (різновид ортиту, який містить до 20 % Се₂О₃).

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. http://webmineral.com/data/Allanite-(Ce).shtml

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ортит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Ортит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

• Mineral galleries
• Allanite-(Ce) Webmineral [Архівовано 16 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Allanite-(Ce) Mindat [Архівовано 25 травня 2009 у Wayback Machine.]

Портал «Геологія»   Портал «Мінералогія»