Символіка затверджена рішенням сесії сільської ради. Автори — О. Маскевич, В. М. Джунь.
Герб
У синьому щиті зі срібною хвилястою розімкнутою балкою у верхній частині — срібний орел з розпростертими крилами, золотими дзьобом та лапами. У нижній — три золотих колоски з одного стебла, супроводжувані золотими виноградними лозами з гронами, що розходяться. На лівій та правій частинах балки, назустріч одна одній, пливуть дві лазурові риби. Щит вписаний у золотий декоративний картуш та увінчаний золотою сільською короною. На синій девізній стрічці з золотим підбоєм золотий напис «ОРЛІВКА».
Прапор
На синьому квадратному полотнищі в центрі — біла горизонтальна хвиляста розімкнута смуга в 1/10 ширини прапора. У верхній частині — білий орел з розпростертими крилами, жовтими дзьобом й лапами; у нижній — три жовтих колоски з одного стебла, супроводжувані жовтими виноградними лозами з гронами, що розходяться. На лівій та правій частинах білої смуги, назустріч одна одній, пливуть дві сині риби.
На східному березі озера Кагула в III—V ст. н. е. розташовувалося поселення зі змішаним населенням, у складі якого були слов'яни Черняхівської культури.
Перше документальне свідчення про село Орлівка наводить у своїй книзі «Descriptio Moldaviae» («Опис Молдови»), князь Димитрій Кантемір 1714 — 1716 (Картал — перекладається як «Орел» з татарської мови. Село носило таку назву до 1946 року).
Перша радянська окупація розпочалась у грудні 1917 року встановленням радянської влади, й тривала до румунської акупації Бессарабії (тривало до 1940 року)
У 1924 році в селі було розкрито підпільну комуністичну організація, члени якої брали участь у Татарбунарському повстанні. Частина підпільників піддалася арешту.
Радянська окупація відновлена у 1940 року — у результаті пакту Молотова — Ріббентропа (1939), Бессарабія, Північна Буковина були приєднані до СРСР 7 серпня 1940 року, була створена Ізмаїльська область, з територій у південній Бессарабії були об'єднані з УРСР. У тому ж році засновано колгосп «Іскра». Відновлений в 1946 році, він отримав назву «Прикордонник».
На фронтах німецько-радянської війни билися 243 вихідця з села; 98 з них відзначені урядовими нагородами. За період війни від рук загарбників загинули 145 жителів Картала. У червні-липні 1941 року в районі села впродовж місяця прикордонники вели запеклі бої, затримавши цим форсування Дунаю нацистськими військами. У період окупації села нацисти уклали в концентраційний табір членів сільради та активістів. В 4 км від села споруджено пам'ятник радянським воїнам-прикордонникам, загиблим в 1941 році.
У селищі є середня школа, будинок культури із глядацькою залою на 450 місць, дві бібліотеки із книжковим фондом 16 тис. примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, відділення зв'язку, ощадна каса, будівельний магазин, ветеринарна аптека, тренажерний зал, 14 магазинів, їдальня, авто й мото магазин запчастин, будинок побуту. З 1966 по 1976 роки у селі побудовано 135 індивідуальних житлових будинків.
Економіка
ТОВ «Дунай-Агрос» — підприємство з виробництва зернових та зернобобових культур[5];
Орлівський екологічний парк «Картал» — відкрився у червні 2017 року в околицях села Орлівка. Передпосилками стали ідеї розвитку екотуризму у регіоні. Регіон виступає своєрідним історико-етнографічний резерватом. Екопарк «Картал» став частиною реалізації пілотного міні-проекту з адаптації місцевої територіальної громади до глобальних кліматичних змін в рамках міжнародного проекту «Climate Forum East II». Роботи з облаштування парку взяли на себе Орлівська сільська рада та одеська громадська організація «Центр регіональних досліджень» за фінансової підтримки Євросоюзу та сприяння «Національного екологічного центру України»[6][7];
Поромна переправа Орлівка — Ісакча — річкова поромна переправа через Дунай з міжнародним пунктом пропуску, що з'єднує Україну із Румунією. Термінали розташовані поблизу села Орлівка та румунського міста Ісакча, Добруджа. На території України сполучається трасою М 15 (Одеса — Рені). Переправа скорочує до 200 км шлях з Одеси до причорноморських регіонів Румунії, Болгарії, Туреччини та деякі райони Греції[8][9][10]. Для автомобільного транспорту переправу було відкрито 11 серпня 2020 року[11] Станом на серпень 2021 року переправа працює із 7-30 до 22-30, рейс кожні дві-три години.[12] Фактично за добу переправлялося близько 600 людей і 300 транспортних засобів.[13]
Роботу скульптора Тудора Ботина, уродженця Орлівки, члена Спілки художників Молдови, професора Молдавського державного політехнічного університету, 2013 року було встановлено у центрі села — 15-метровий уклінний хрест, який звернений на всі чотири сторони світу.[15]
До святкування Дня села 2016 року, при в'їзді у село було встановлено дубовий поклінний хрест за ініціативи сільського голови Михайла Куванжі та фінансової підтримки сільгосппідприємства «Дунай-Агрос». Автор композиції — скульптор Тудор Ботин.[15]
У березні 2016 року Асоціація молдаван України провела в Орлівці обласний фестиваль «Мерцішор»[16].
Свій 160-річний ювілей 6 жовтня 2017 року відсвяткувала Орлівська школа.[17][18]
Неподалік села знаходиться історична переправа[20][21] (єдина у нижній течії) через Дунай, ширина річки тут становить всього 800 метрів.
Неподалік села знаходяться бетонні з'їзди у Дунай, які призначались для швидкого десантування[22]Болградської дивізії (важкі танки та ін.)
29 квітня2012 року неподалік села, біля стародавньої дунайської переправи, через яку гуни здійснювали набіги на Візантійську імперію, на 10-сантиметровій глибині виявлено невелику золоту пластину[23][24].
Голубці в селі мають назву «cармале» (з турецької «sarmale», тобто «обмотувати»). Готують їх переважно із свіжого листя винограду, яке ошпарюють в окропі з сіллю, щоб воно стало м’яке й придатне до закручування. Начинку готують із рису, свинячого фаршу, додають цибулю, моркву, зелень та тушкують в казані на слабкому вогні.[25]
Бондар Рима Дмитрівна Городище у с. Орловка. // Археология СССР. Античные государства Северного Причерноморья\ (Редактор: Г. А. Кошеленко).] — М.: Наука, 1984 (рос.).