Орлов Іван Іванович (художник)

Орлов Іван Іванович
Народження1 (13) жовтня 1875
Новоандрєєво, Tikhvinsky Uyezdd, Новгородська губернія, Російська імперія
Смерть10 вересня 1950(1950-09-10) (74 роки)
 Полтава, Українська РСР, СРСР
Країна Російська імперія
 УНР
 СРСР
Жанрпортрет, пейзаж і натюрморт
НавчанняПетербурзька академія мистецтв (1909)
Діяльністьхудожник, сценограф, викладач
ВчительДмитрієв-Кавказький Лев Євграфовичd, Дмитро Кардовський і Рубо Франц Олексійович
ПрацівникНаціональний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
ЧленАсоціація художників революційної Росії (1927), Асоціація художників Червоної України (1930) і Спілка радянських художників України

Іван Іванович Орло́в (13 жовтня 1875, Новоандрєєво — 10 вересня 1950, Полтава) — український радянський художник і педагог; член Асоціації художників революційної Росії у 1926—1927 роках, Асоціації художників Червоної України у 1927—1930 роках та Спілки радянських художників України з 1945 року.

Біографія

Народився 1 [13] жовтня 1875(18751013) року в селі Новоандрєєвому (нині присілок у Тихвінському районі Ленінградської області, Росія) у багатодітній сім'ї управителя поміщицького маєтку. Після смерті батька у 1880 році виховувався у родині свого дядька в селі Марковому, а через п'ять років потрапив до притулку для сиріт у Санкт-Петербурзі. У чотирнадцятирічному віці почав працювати учнем складальника Санкт-Петербурзької синодальної типографії. Одночасно з роботою відвідував дворічну вечірню школу друкарської справи Імператорського Російського технічного товариства та Рисувальну школу Товариства заохочування мистецтва. Потім перейшов навчатися до «Майстерні малярства і рисування академіка Льва Дмитрієва-Кавказького»[1].

З 1896 року працював у складі груп художників на підрядних роботах, зокрема виконував замовлення Російського музею, був причетний до грандіозних мозаїчних картин на фасаді Музею Олександра Суворова. У 1902 році разом з Петром Мясоєдовим в Болгарії розписував церкву-пам'ятник Різдва Христового — комплекс, присвячений героям оборони Шипки. Під час цієї поїздки йому вдалося побувати в Туреччині та Греції, оглянути визначні пам'ятки світової культури[1].

Протягом 1907—1909 років навчався у Петербурзькій академії мистецтв, був учнем Дмитра Кардовського, а згодом Франца Рубо. 1908 року працював у садибі Олексія Аракчеєва в селі Грузиному, де дуже застудився й тяжко захворів. Після перенесеного гнійного плевриту лікарі рекомендували йому здійснити поїздку на південь. В той час Полтава готувалась до відзначення 200-річчя Полтавської битви й у Сампсоніївській церкві, спорудженій на полі бою, планувалися реставраційні та оздоблювальні роботи. Під керівництвом Олексія Сокіла Іван Орлов взяв участь у розписах інтер'єрів. Після завершення робіт оселився в Полтаві, затримавшись тут до 1915 року. Повернувся до Санкт-Петербурга у час, коли йшла Перша світова війна. Військову повинність відбував, працюючи слюсарем в майстернях Училища дальнього плавання[1].

У 1918 році повернувся до Полтави. У 1923—1927 роках працював декоратором у міському театрі; у 1927—1930 роках викладав малювання у трудових школах; у 1930—1941 та 1944—1947 роках викладав у Полтавському інституті інженерів сільськогосподарського будівництва; у 1947—1949 роках — у Кременчуцькому художньо-ремісничому училищі. Помер у Полтаві 10 вересня 1950 року.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису, писав портрети, пейзажі, натюрморти. Серед робіт:

композиційні портрети
пейзажі
  • «Село Стасі» (1930);
  • «Дніпро» (1940);
  • «Краєвид із соняшниками» (1940);
  • «Сонячний парк у Полтаві» (1940);
натюрморти
  • «Бузок» (1944);
  • «Натюрморт із овочами і фруктами» (1944);
  • «Натюрморт із грибами» (1945).

Учасник виставок у Полтаві у 1919–1947 роках, Москві у 1926 році, Харкові у 1929–1939 роках, містах Донбасу у 1929, 1931 роках, Києві у 1931, 1941 роках. Персональна виставка відбулася у Полтаві у 1939 році.

Примітки

Література