Індійський орел-карлик — хижий птах середнього розміру з довгими, дещо загостерними крилами, відносно довгим, дещо заокругленим хаостом і помітно довгими лапами та пазурями. Довжина птаха становить 46-61 см, розмах крил 105-140 см, середня вага самців становить 733 г, самиць 800 г.
У дорослих птахів верхня частина тіла повністю чорна. Горло і верхня частина грудей контрастно білі, решта нижньої частини тіла рудувато-коричнева, поцятковані широкими чорними смужками. Нижня сторона хвоста сіра, поцяткована темними поперечними смугами. В польоті помітні темні нижні покривні пера крил і світлі махові пера з темними краями, поцятковані тонкими смужками. На тімені є короткий чуб. Райдужки темно-карі, дзьоб чорний, восковиця жовта, лапи жовті, оперені до пальців, кігті чорні. Самиці є в середньому на 81% більші за самців, однак мають подібне забарвлення. У пташенят верхня частина тіла сірувато-коричнева, лоб і голова з боків білі, через очі ідуть широкі темні смуги, нижня частина тіла біла.
Індійські орли-карлики полюють на дрібних і середнього розміру птахів і ссавців, зокрема на непальських лофур, диких і свійських курей, чагарникових куріпок, куріпок-шпороногів, цейлонських і сизих голубів, вінаго, рибалочок і білок[13]. Їх часто можна побачити в польоті, коли вони ширають високо над кроами дерев. Побачивши здобич, птахи пікіррують до неї, ловлячи її в повітрі, кроні дерева або на землі. Сезон розмноження у індійських орлів-карликів припадає на зиму, а пташенята вилуплляються восени. Ці хижі птахи виконують демронстрційні польоти, які супроводжуються високими криками. Вони гніздяться на виеликому, часто голому дереві висотою 25-30 м[14]. Гніздо індійського орла-карлика являє собою велику платформу з сухих гілок діаметром до 1,2 м і висотою до 60 см, яка встелюється зеленим листям. В кладці одне яйце. Насиджують і доглядають за пташенятами і самиці, і самці[15][16].
Збереження
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Індійські орли-карлики є широко поширені на півдні Індії, досить поширенні на Сулавесі, є рідкісними в М'янмі, на Філіппінах та на Ява і є нечисленними в Непалі. Їм загрожує знищення природного середовища.
↑Rasmussen, P.C.; Anderton, J.C. (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Т. 2. Washington DC and Barcelona: Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 108. ISBN978-8487334672.
↑Lerner, H.R.L.; Mindell, D.P. (2005). Phylogeny of eagles, Old World vultures, and other Accipitridae based on nuclear and mitochondrial DNA. Molecular Phylogenetics and Evolution. 37 (37): 327—346. doi:10.1016/j.ympev.2005.04.010. PMID15925523.
↑Mayr, E.; Cottrell, G.W., ред. (1979). Check-list of birds of the world. Т. 1 (вид. 2nd). Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 384—385.
↑Sajan, S.K.; Xaxa, Sanjay; Bakshi, M.K.; Srivastava, D.S. (2016). First Sighting of Rufous-Bellied Eagle Hieraaetus kienerii (E. Geoffroy, 1835) from Jharkhand, India:A Note on its Description and Conservation. Indian Forester. 142 (4): 405—406.