P. p. morio — червоний орангутан — північне та східний Калімантана в Малайзії (Сабах) та Індонезії (Східний Калімантан); ймовірно також північний Саравак.
Вперше вид був науково описаний у 1760 році шведським натуралістом Карлом Ліннеєм, що назвав його Simia pygmaeus[12]. Голотип походить з річки Ландак на Калімантані (індонезійська частина острова)[13].
За молекулярними данимиP. pygmaeus є сестринським таксоном нещодавно описаного P. tapanuliensis на Суматрі, з відносно недавнім часом розходження 2,41 мільйона років тому; обидва види відокремилися від P. abelii приблизно 3,97 мільйона років тому[14]. Автори «Ілюстрованого контрольного списку ссавців світу»(англ.Illustrated Checklist of the Mammals of the World) визнають три підвиди[10].
Етимологія
Pongo : назва мпонгі для великої мавпи в мовах банту; Ласепед використав цю назву для орангутана[15] ; Палмер також припускає, що це місцеве ім'я з Калімантану[16].
pygmaeus : лат.pygmaeus «пігмей, ліліпут», від грец.πυγμαιος (pugmaios) «карлик, розміром з кулак», від грец.πυγμη (pugmē) «кулак»[17].
Довжина тіла (без хвоста) самок 72–85 см, самців 96–97 см; маса тіла самок 30–45 кг, самців без йоржа 30–65 кг, самців з крижем 60–85 кг[20]. Борнейський орангутан демонструє надзвичайний статевий диморфізм; самці стають важчими з віком й можуть перевищувати 100 кг маси тіла[20].
Екологія
Тривалість життя в дикій природі 35–40 років; в неволі до 60.
Загрози
За 1999—2015 роки популяція виду скоротилася більш ніж на 100 тис., тобто вдвічі[21].
↑Nazwy zwyczajowe za: W. Cichocki, A. Ważna, J. Cichocki, E. Rajska-Jurgiel, A. Jasiński & W. Bogdanowicz: Polskie nazewnictwo ssaków świata. Warszawa: Muzeum i Instytut Zoologii PAN, 2015, s. 54. ISBN 978-83-88147-15-9.
↑D.E. Wilson & D.M. Reeder (redaktorzy) (2005). Species Pongo pygmaeus. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (Wyd. 3). Johns Hopkins University Press. Процитовано 13 вересня 2021.
↑A. Nater, M.P. Mattle-Greminger, A. Nurcahyo, M.G. Nowak, M. Manue, T. Desai, C. Groves, M. Pybus, T.B. Sonay, Ch. Roos, A.R. Lameira, S.A. Wich, J. Askew, M. Davila-Ross, G. Fredriksson, G. Valles, F. Casals, J. Prado-Martinez, B. Goossens, E.J. Verschoor, K.S. Warren, I. Singleton, D.A. Marques, J. Pamungkas, D. Perwitasari-Farajallah, P. Rianti, A. Tuuga, I.G. Gut, M. Gut, P. Orozco-terWenge, C.P. van Schaik, J. Bertranpetit, M. Anisimova, A. Scally, T. Marques-Bonet, E. Meijaard & M. Krützen. Morphometric, Behavioral, and Genomic Evidence for a New Orangutan Species. „Current Biology”. 27 (22), ss. 3487–3498.e10, 2017. doi:10.1016/j.cub.2017.09.047.
↑Pongo(англ.). Online Etymology Dictionary. Процитовано 12 листопада 2020.
↑ абE.A. Williamson, F.G. Maisels, C.P. Groves, B.I. Fruth, T. Humle, F.B. Morton, M.C. Richardson, A.E. Russon & I. Singleton: Family Hominidae (Great Apes). W: R.A. Mittermeier, A.B. Rylands & D.E. Wilson (redaktorzy): Handbook of the Mammals of the World. Cz. 3: Primates. Barcelona: Lynx Edicions, 2013, ss. 884–885. ISBN 978-84-96553-89-7.
↑0, M. Voigt, S.A. Wich, M. Ancrenaz, E. Meijaard & N. Abram, "Global Demand for Natural Resources Eliminated More Than 100,000 Bornean Orangutans"
Література
E. Selenka. Die Rassen und der Zahnwechsel des Orang-Utan. „Sitzungsberichte der Königlich Preussischen Akademie der Wissenschaften zu Berlin”. Jahrgang 1896 (1), ss. 381–392, 1896.