Онгерманельвен[4] (швед.Ångermanälven) — річка в центральній частині Швеції, одна з найдовших у країні. Довжина річки становить 460 км, [2] площа басейну — 31864 км². [3] На Онгерманельвен та її притоках зведено каскади ГЕС.
Назва річки Онгерманельвен має те саме походження, що й назва ландскапуОнгерманланд і пов’язана з довгою затокою (естуарієм) у гирлі річки. Старошведське слово “anger” означає “затока”, “фіорд” [1] і належить до естуарію.
Мешканці нижньої частини річки, тобто околиць затоки, називалися ”ångermännen” – “люди затоки”, а їхня земля старошведською називалася ”Angermanna land”, [1] або пізніше – Ångermanland – Онгерманланд, тобто “край людей, що мешкають навколо затоки”. Частина ”älv" (вимовляється "ельв") зі шведської перекладається як "річка". Відтак, назва річки Онгерманельвен перекладається як “річка онгерманів”, де "онгермани" — катойконім мешканців Онгерманланду.
Озера
Найбільші озера, через які проходить Онгерманельвен [5][6]
На річці Онгерманельвен зведено 15 ГЕС з середнім річним виробництвом близько 5458,1 млн кВт·год, що становить 17 % від виробництва електрики на всіх ГЕС Швеції. [7] На гідроелектростанціях використовуються турбіни двох типів — радіально-осьові (турбіни Френсіса) і обертово-лопатеві (турбіни Каплана). Робота ГЕС контролюється з центру в місті Соллефтео. [8]
Гідроелектростанції, розташовані на Онгермпнельвен. [9]
Онгерманельвен займає помітне місце у творчості шведського художника-пейзажиста Хельмера Осслунда[sv] (1866 – 1938). Кілька років він жив біля річки у містах Соллефтео і Несокер. [10][11][12]
Галерея
Міст “Сандебрун”[sv] через Онгерманельвен біля міста Лунде в комуніКрамфорс. Введений в експлуатацію 1943 року. До 1964 року був найдовшим арковим мостом у світі. Довжина найбільшого прогону – 264 м, висота 40 м. [13][14]
Міст Гегакустенбрун через Онгерманельвен, прокладений у гирлі річки біля селища Утанше комуниГернесанд. Введений у експлуатацію 1997 року. Довжина моста – 1867 м, довжина прогону – 1210 м, висота – 182 м. Міст розташований на європейському автошляху E4.
↑ абChristina Thoms-Hjärpe. Län och huvudavrinningsområden i Sverige [Архівовано 2013-11-09 у Wayback Machine.]. — Faktablad nummer 10. — Norrköping: Sverige Meteorologiska och Hydrologsska Institut. — November, 2002. (швед.) на сайті SMHI Шведського інституту метеорології й гідрології.
↑ Данія, Норвегія, Фінляндія, Швеція. Карта 1:8 000 000. // Атлас світу. — К. : ДНВП «Картографія». — 2008. С. 64 — 65.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 15 лютого 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 15 лютого 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 15 лютого 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)