|
Омогліф Омо́гліф (від дав.-гр. ὁμός — «однаковий», і грец. γλυφή, «знак», «риска», «різьблене письмо») — типографічний термін. Омогліфи[1] — графічно і візуально одинакові або схожі один на одного знаки (літери), що мають різне значення. Велику літеру О, приміром, і цифру 0 в тексті досить легко можна переплутати. Омогліфи можуть виникати при спільному, «міксованому» використанні літер з різних абеток одночасно. Латинська літера H (xa), кирилична — Н (ен) і літера Η (ета) грецької абетки візуально практично не відрізняються, а в де-яких шрифтах вони абсолютно однакові на вигляд. Велика кількість омогліфів, запозичених з інших абеток міститься в абетці черокі. Її автор, ймовірно, з самого початку запозичив їхні літерні знаки для нової системи письма. При цьому, він надав їм зовсім іншого фонетичного наповнення. Проблема омогліфів в наукометриціПроблема омогліфів має особливу актуальність в науковому середовищі. Комбінація кириличних (і не тільки) символів з літерами латинської абетки в цілісних лексичних формах (окремих словах, прізвищах авторів, географічних назвах, назвах установ, списках пристатейної бібліографії тощо) наукових текстів має відчутні негативні наслідки. Такі «літерні мікси» призводять до того, що їх не розпізнають програмні пошукові роботи (краулери). В результаті некоректного розпізнавання виникають істотні похибки в оцінюванні внеску окремих науковців, індексування авторів, статей та некоректної оцінки наукометричної присутності як окремих вчених, так і цілих наукових видань та організацій. СиногліфиТермін «омогліф» змістовно протилежний терміну «синогліф». Див. такожПримітки
Посилання
|