Олійник Вадим Клавдійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Олійник.
Олійник Вадим Клавдійович
Народився23 листопада 1922(1922-11-23) Редагувати інформацію у Вікіданих
Подільська губернія, Українська СРР
Помер5 квітня 1944(1944-04-05) Редагувати інформацію у Вікіданих (21 рік)
Ковельський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Діяльністьвійськовослужбовець
Учасникнімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнястарший лейтенант Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна

Вадим Клавдійович Олійник (* 1922 — † 31 березня 1944) — Герой Радянського Союзу.

З життєпису

Народився в 1922 р. у с. Велика Клітенка Хмільницького району Вінницької області. Українець. Кандидат у члени КПРС із 1944 р. Спочатку навчасвя в школі с.Велика Клітенка, п'яті-сьомі класи ходив до сусіднього села Кропивна, з восьмого класу навчався в Райгородській середній школі, яку і закінчив 1940р. [1][2]. Працював у колгоспі. За направленням Іванопільського райкому навчається у Бакинському зенітному військовому училищі.Зі вступом Радянського Союзу в Другу Світові війну, не закінчивши навчання Олійник молодшим лейтенантом пішов на фронт. 2 грудня 1943 року в боях за Таганрог був контужений, у лютому 1944 року – поранений. У Радянській Армії з 1940 р.


Учасник Великої Вітчизняної війни з 1943 р. Воював на Калінінському, 1-му Білоруському фронтах. Загинув у бою південно-західніше с.Дубово виконуючи завдання в складі зенітної батареї з протитанкової оборони 31 березня 1944 р. (5 квітня 1944р.?[1]) Похований у м. Ковель Волинської області. Його ім'ям названі вулиці в Ковелі і Хмільнику та Райгородський ліцей.

За зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і виявлені при цьому відвагу і геройство Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 серпня 1944 року командирові 2-ї батареї 1991-го зенітно-артилерійського полку 64-ї зенітно-артилерійської дивізії старшому лейтенантові Олійнику Вадиму Клавдійовичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Джерела

  • Герої Радянського Союзу — Вінничани[недоступне посилання з квітня 2019]
  • Сироїд З. Пам’ятник герою. // “Радянський шлях”, №19 (8940) від 01.02.1969 р.
  • Свято Перемоги. // “Радянський шлях”, №74 (9404) від 11.05.1971 р.
  • Бедь М.М. Герой Радянського Союзу В.К. Олійник. // Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття: Науковий збірник “Велика Волинь” Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. — Т. 22. / Відп. ред. М.Ю. Костриця. — Житомир: М.А.К., 2001. – с. 80-82.
  • Гончарук Т. Зустріч із сестрою Героя. // “Земля Бердичівська”, №20 (15817) від 13.05.2011 р.
  • Артемчук В. Музей Героя Радянського Союзу відкрито в Райгородоцькій школі. // “Земля Бердичівська”, №37 (15834) від 09.09.2011 р.
  1. ↑ а б Горобчук, Анатолій (2 січня 2012). Райгородок. Бюст Героя Радянського Союзу В.К. Олійника та меморіальна дошка. "Мій Бердичів" (укр.). Процитовано 31 березня 2023.
  2. ↑ Райгородська громада. Офіційний сайт.