Перекладав з російської, білоруської та польської мов. Друкувався також під псевдо Ігор Берестюк, Максим Кириленко, Аркадій-Арефа Сікорський, Драгомир Піляку, Джафар Алішеров, Гоша О. Твори публікувалися на сторінках часописів України, Білорусі, Польщі, Словаччини та Греції.
Коло інтересів — містичне літературознавство, біблійна нумерологія, релігієзнавство, астрономія, альтернативна історія, медицина, психологія, музика. Пісня Ігоря Ольшевського “Лесі Українці” на слова Лілії Михальчук часто звучить у концертах тріо та ансамблю бандуристок “Дивоструни” Волинського національного університету імені Лесі Українки (керівник — професор Мирослава Сточанська).
2018 — Літературно-мистецька премія ім. Пантелеймона Куліша (за есеї “Павло Тичина: нові штрихи до містичного портрета”, “Агатангел Кримський: Поклик Сходу” й “Тарас Шевченко: від імені до Місії”).
Відгуки про творчість
Станіслав Тельнюк (з листа до Ігоря Ольшевського від 24 листопада 1988 р.):
“Те, що Ви робите — справа вельми важлива, благородна і необхідна. (…) Пишіть у своїй книзі про все — навіть і про вірш “В Чорнобилі”. Це не просто вірш — це передчуття, пророцтво. Згадайте рядок про зірку, яка пролетіла і свій слід стерла “гнівано”. Що продиктувало Тичині і цей рядок і це слово?.. Є над чим подумати…”
“Момент народження “Боярині” Лесі Українки в далекому Хелуані прагне відчути Ігор Ольшевський, вибудовуючи типолого-психологічну паралель поміж головним персонажем драми та її автором. Творче осявання як проєкція на фізичні роди звучить досить вмотивовано. Тож не дивно, що таким свіжим повівом торкає нас з любові і муки народжений образ…”
Юрій Тичина (з листа небожа П. Г. Тичини до автора від 21 жовтня 2005 р.):
“Перше моє враження від Вашої роботи (…) — так це задоволення і навіть захоплення від глибини і точності дослідження, від багатьох цікавих знахідок і думок.
Мені здається, що Ви навіть перевершили свого учителя Ст. Тельнюка, я щиро радію за вас і погоджуюсь, що Ви — “на дорозі до храму”.
Володимир Лис, “Редагування снів і реальності від Ігоря Ольшевського”:
“Є у збірці Ігоря Ольшевського “Редактор снів” (“Волинська обласна друкарня”, 2003) вірш “Хроніка самопізнання”. Як на мене, в ньому, в його кількох рядках віддзеркалилося те, як поезія може стати філософією в чистому вигляді, лаконічно-об’ємно вимовити те, що вже автор прожив, і відтворити те, що, можливо, настане, коли міні-дія цієї поезії завершиться. Хоч, власне, те про що пише поет, існувало в усі часи і віки в людині, котра прагла пізнати світ і себе у ньому. Але тут раптом, що присутній при явищі, коли філософія одного-єдиного речення раптом стає поезією сенсу, поезією пошуку власного “я” і образу цілого світу…”
Іван Дзюба (з листа до автора від 25 грудня 2004 року):
“За ті роки, що я Вас знаю, Ви з несміливого початківця виросли на дослідника, який досить упевнено почувається у професійній сфері літературознавства. Отже, перед Вами — надійний шлях, і я бажаю Вам улюбленої праці та успіхів”.
“У книжці, що складається з п’яти розділів, І. Ольшевський відкриває читачеві (причому у формі, й доступній, і вишуканій одночасно) таємниці поетичного світу співця “Сонячних кларнетів ”. Дослідник не обходить і проблем “довічної духовної каторги” П. Тичини, доводячи, всупереч стереотипам, що жорстокі політичні реалії не змогли вбити неперевершеного таланту митця”.
“Ще однією гранню творчої натури Ігоря Ольшевського є музика. У мене таке враження, що він не просто творить музику до слів чи й без них, що не просто у нього з’являються мелодії, а що у ньому звучить безперервна мелодія…”
“Мій давній щирий побратим, душевний друг письменник та науковець, справжній інтелігент (інтелектуал і людина з моральними принципами) Ігор Ольшевський”
Примітки
↑ абвгдежЧеська національна авторитетна база даних
