Односкладне реченняОдноскладні речення — це такі речення, граматична основа яких має у своєму складі один головний член речення (підмет або присудок), причому зміст речення залишається зрозумілим і без другого головного члена. Види односкладних реченьЗалежно від способу вираження та значення головного члена односкладні речення поділяються на два типи:
Односкладні речення, як і двоскладні, можуть бути непоширеними (Літо. Погода) і поширеними (Довгоочікуване літо. Чудова погода). Односкладні речення можуть бути частинами складного речення: Заграй мені мелодію любові, ту, без якої холодно словам. (Л. Костенко). Розрізняють кілька типів односкладних речень із головним членом-присудком, залежно від того, що цей присудок означає й чим він виражений: Означено-особові речення У них головний член вказує на те, що дія виконується або виконуватиметься певним предметом чи особою, він виражений дієсловом у формі 1-ї або 2-ї особи однини чи множини теперішнього або майбутнього часів дійсного способу (Поїдемо поговорити з лісом… (Л. Костенко); Відмикаю світанок скрипічним ключем. (Л. Костенко)) і дієсловом наказового способу (Зіграй мені осінній плач калини. (Л. Костенко)). На певну дійову особу (я, ти, ми, ви) в означено-особових реченнях вказують особові закінчення дієслів-присудків (розумію, розумієш, розуміємо, розумієте; зрозумію, зрозумієш, зрозуміємо, зрозумієте; зрозумій, зрозуміймо, зрозумійте). Означено-особові речення часто виражають різні спонукання до дії — прохання, накази, побажання, заклики:
Узагальнено-особові речення Присудок виражається дієсловом у формі 2-ї особи однини теперішнього чи майбутнього часу дійсного або наказового способу (рідше — 3-ї особи множини), головний член означає дію, що може стосуватися будь-якої особи в будь- який момент часу. Основне призначення узагальнено- особових речень — образне вираження узагальнених суджень, тому ці речення вживаються переважно у прислів'ях, приказках, загадках, казках.:
Неозначено-особові реченняУ них дійова особа виконує дію неозначено, вся увага зосереджена на дії або на події. Присудок у неозначено-особових реченнях виражається дієсловом у 3-ій особі множини теперішнього чи майбутнього часів або у формі множини минулого часу:
Безособові речення У них дійова особа граматично не виражається. Головний член у безособових реченнях буває виражений:
Смеркалося… Огнем кругом запалало (Шевченко). А на небі зчинилась гуркотнява: кидало колоддям, ламало, трощило (Васильченко).
Ранено в груди тяжко, а волосся тільки обсмалено порохом (Головко).
Ніколи не забути шкільних років. Вибрати не можна тільки Батьківщину (Симоненко).
У коморі було тихенько, як у вусі (Марко Вовчок). Так тихо, тихо скрізь (Тичина).
Ніде немає літа (Л. Костенко). Безособові речення часто трапляються в художньому стилі мовлення.
Інколи називні речення можуть починатися вказівними частками ось, он: Он Говерла. Ось гуцульський край. Називні речення вимовляються з інтонацією повідомлення. Вони часто вживаються в художньому, публіцистичному та розмовному стилях мовлення. Див. такожПосилання
|