|
Огарьова, 6
«Огарьова, 6» (рос. «Огарёва, 6») — радянський гостросюжетний детективний художній фільм, знятий у 1980 році за однойменною повістю Юліана Семенова режисером Борисом Григор'євим. Продовження відомого детектива «Петровка, 38». СюжетУ Ленінграді скоєно вбивство з метою пограбування кавказця, який приїхав у велике місто, щоб придбати автомобіль. Причина смерті — передозування сильнодійного снодійного. У Москві відбувається аналогічний випадок, але потерпілий залишається живий і тікає з лікарні, залишивши підроблений паспорт, на прізвище Урушадзе з фотографією начальника відділу технічного контролю Пригорської ювелірно-гранувальної фабрики Налбандова. У сухумському готелі хтось намагається зґвалтувати молоду акторку і, тікаючи, випадково залишає в її номері кілька огранованих коштовних каменів. Експертиза знаходить на каменях сліди снодійного, яким був отруєний загиблий покупець автомобіля. Зловмисник крутився біля знімальної групи й на негативі залишилося його зображення, крім того, костюмерка називає майстрів, де він міг пошити свій костюм. Міліція арештовує аспіранта Кажаєва, звинувачуючи його в спробі зґвалтування. Костенко здає його піджак на експертизу, яка виявляє сліди того ж снодійного. Камені ограновані на Пригорській фабриці. Директор Пригорської фабрики Піменов зустрічається в кафе зі співробітником Держплану Проскуряковим, заявляє йому, що Налбандов, перевозячи партію каменів, попався з фальшивим паспортом. Піменов вимагає, щоб Проскуряков, використовуючи свою вагу, вплинув на розслідування. Розгніваний Проскуряков вмирає від інфаркту просто в кафе. Костенко викликає Піменова на допит, заявляючи, що камені пропали на його фабриці. На прохання Костенка експерт ОБХСС встановлює, що потужності нових верстатів фабрики використовуються далеко не в повну силу, крім того, покійний Проскуряков неодноразово виділяв новітнє обладнання саме Пригорській фабриці. Полковнику Сухішвілі вдається розговорити інструктора альпіністського табору Морадзе, потерпілого в минулому від дій міліції. Альпіністи знаходять валізу з дорогоцінними каменями та великою сумою грошей, що відповідає сумі, яку викрав злочинець в отруєних ним жертв. Виявляється, що Піменов, використовуючи додаткові виробничі потужності, організував нелегальне виробництво дорогоцінних каменів. Начальник ВТК фабрики Налбандов, бувши кур'єром з доставлення дорогоцінних каменів у Москву, мало не став жертвою отруйника Кажаєва, але коньяк послабив дію отрути. Кажаєв, тікаючи, залишив камені в номері акторки. Піменов умовив Налбандова для відводу очей скоїти крадіжку на заводі, а сам наказав посилити пильність. Налбандов був важко поранений кулею охоронця, але встиг розповісти оперативникам про Піменова і Кажаєва. Міліція знаходить курінь Піменова, в якому той переховував Налбандова. Завідувачка буфету аеропорту впізнає на фотографії Піменова, який купував курей і горілку для майбутньої трапези з Налбандовим. Піменов ховається. Його спільник, який реалізовував камені в Москві, каже, що у Піменова є дача десь у Підмосков'ї. Костенко виводить на чисту воду Кажаєва, а полковник Садчиков, повертаючись з передмістя електричкою, випадково зустрічає на залізничній станції Піменова. Піменов зіштовхує Садчикова під поїзд і вирушає літаком до Пермі, але за орієнтуваннями злочинця впізнають і заарештовують після посадки просто на злітній смузі. У ролях
Знімальна група
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
