Грейс Делл Ніколс народилася третьою з шести дітей 28 грудня 1932 року[13][14][15] у Роббінсі, штат Іллінойс, передмісті Чикаго, у родині Семюеля Ерла Ніколса, фабричного робітника, який був обраний мером міста Роббінс у 1929 році[16] та головним суддею, та його дружини Лішії (Паркс) Ніколс, домогосподарки[17]. Дівчинці не подобалась її ім'я, тому вона попросила батьків змінити його. Вони запропонували «Нішель», що, за їхніми словами, означало «переможна діва» (від Ніка та суфікса -elle)[18]. Пізніше сім'я переїхала у квартиру в районі Чикаго Вудлон. Ніколс відвідувала середню школу Енглвуд, яку закінчила у 1951 році[19][20]. З 12 років вона вивчала танці в Чиказької академії балету[21].
Кар'єра
Ніколс почала свою кар'єру співачки й танцдюристки в Чикаго. Потім вона гастролювала США та Канадою з групами Дюка Еллінгтона та Лайонела Гемптона. 1959 року вона з'явилася як головна танцюристка у фільмі «Поргі та Бесс»[21]. Акторський прорив Ніколс відбувся після появи у виставі «Кікс і компанія», високо розрекламованому, але нещасливому мюзиклі 1961 року Оскара Брауна[22]. У тонко завуальованій сатирі на журнал «Playboy» вона зіграла Гейзел Шарп, хтиву королеву університетського містечка, яку диявол і журнал «Orgy» спокусили стати «Оргійною дівчиною місяця». Попри закриття вистави після нетривалого періоду показів в Чикаго, Ніколс привернула увагу Г'ю Гефнера, видавця «Playboy», який запросив її співачкою у свій клуб[23][24]. Вона також з'явилася у ролі Кармен у постановці «Кармен Джонс» і зіграла в нью-йоркській виставі «Поргі та Бесс». Між акторською та співочою діяльністю Ніколс час від часу працювала моделлю[25].
У січні 1967 року Ніколс з'явилася на обкладинці журналу «Ebony», і за п'ять років у виданні надрукували дві статті про неї[26]. Ніколс продовжувала гастролювати США, Канадою та Європою як співачка з групами Дюка Еллінгтона та Лайонела Гемптона[27]. На Західному узбережжі вона з'явилася в «Рев Гріспейнта» та «Для моїх людей». Вона отримала високу оцінку за роботу в п'єсі Джеймса Болдуіна «Блюз для містера Чарлі». До того, як отримати роль лейтенантки Ухури в "Зоряному шляху ", Ніколс знімалася як запрошена акторка в першому серіалі продюсера Джина Родденберрі «Лейтенант» (1964) в епізоді про расові упередження «Виправити все»[28].
Після ролі у «Зоряному шляху» Ніколс стала однією з перших чорношкірих жінок, які знялися у великому телесеріалі. Її видатна допоміжна роль офіцерки на містку була безпрецедентною[10]. Одного разу у Ніколс виникла спокуса покинути серіал; однак розмова з Мартіном Лютером Кінгом змінила її думку. Ближче до кінця першого сезону Ніколс отримала можливість зіграти роль на Бродвеї. Вона віддавала перевагу сцені ніж телестудії, тому погодилась. Ніколс пішла в офіс Родденберрі, розповіла про свої плани та вручила свою заяву про звільнення. Родденберрі намагався переконати її залишитися, але марно, тому запропонував взяти вихідні, і якщо її думка не зміниться, він дасть їй своє благословення. У ті вихідні Ніколс відвідала бенкет, який проводив НАСКН, де їй повідомили, що один фанат дуже хоче з нею зустрітися[29].
Я подумала, що це Треккі, і тому сказала: «Звичайно». Я подивилась в іншу частину кімнати, і ким би не був той фанат, йому б довелось почекати, бо до мене йшов доктор Мартін Лютер Кінг з широкою посмішкою на обличчі. Він звернувся до мене і сказав: «Так, міс Ніколс, я ваш найбільший шанувальник». Він сказав, що «Зоряний шлях» — єдине шоу, яке б він та його дружина дозволили трьом маленьким дітям дивитися, а не спати. [Вона розповіла Кінгу про свої плани кинути серіал, тому що хотіла отримати роль на Бродвеї.] Мені так і не вдалося пояснити йому чому, бо він сказав: «Ви не можете, Ви не можете…Вперше на телебаченні нас будуть бачити такими, якими нас мають бачити щодня: розумними, кваліфікованими, красивими людьми, які можуть співати, танцювати, можуть полетіти в космос, які працюють професорами, адвокатами». Доктор Кінг-молодший пішов далі, заявивши: "Якщо ви підете, ці двері можуть бути закритими, тому що ваша роль — це не роль для чорних і жінок, її зможе зайняти будь-хто навіть інопланетянин.
Кінг особисто заохочував її залишитися в серіалі, кажучи, що вона «не може здатися», бо вона грає життєво важливий приклад для наслідування для темношкірих дітей та молодих жінок по всій країні, а також для інших дітей, які будуть бачити темношкірих людей рівними, зайшовши так далеко, що порівняв її роботу у серіалі з маршами руху за громадянські права[10][30][31][32]. Від слів Кінга Ніколс заціпило, дозволивши їй усвідомити, наскільки важливою для руху за громадянські права є її роль, і наступного дня вона повідомила Родденберрі, що залишається. Коли вона розповіла Родденберрі, що сказав Кінг, у нього на очах виступили сльози. Ніколс попросила Родденберрі повернути її роль, і Родденберрі дістав її заяву про звільнення, яку він уже розірвав[33]. Для колишньої астронавтки НАСАМей Джемісон роль Ніколс лейтенантки Ухури стала натхненням для вибору майбутньої професії, Вупі Голдберг також говорила про вплив Ніколс[34]. Голдберг попросила роль у фільмі «Зоряний шлях: Наступне покоління», і персонажку Гуінан створили спеціально, а Джемісон з'явилася в епізоді серіалу[35].
У ролі лейтенантки Ухури Ніколс поцілувала білого актора Вільяма Шетнера, виконавця ролі капітана Джеймса Т. Кірка, в епізоді «Пасинки Платона» від 22 листопада 1968 року. Цей епізод згадується як перший приклад міжрасового поцілунку на американському телебаченні[36]. Поцілунок Шетнера та Ніколс вважався новаторським, хоча й зображувався вимушеним позаземнимтелекінезом. Було трохи похвали та майже не було незгод. У своїй автобіографії «Поза Ухурою, зірковий шлях й інші спогади» Ніколс процитувала лист від білого жителя півдня, який написав: «Я категорично проти змішування рас. Проте щоразу, коли червонокровний американський хлопець, як капітан Кірк, обнімає таку красуню як Ухура, він не збирається з цим боротися». Під час шоу 20 серпня 2006 року «Прожар зірку» Ніколс жартома згадала про поцілунок і сказала: «Що скажеш, увійдімо ще трохи в історію телебачення… і поцілуємо мою чорну дупу[37]!».
Попри скасування серіалу у 1969 році, «Зоряний шлях» жив іншим чином і продовжував відігравати важливу роль у житті Ніколс. Вона знову озвучила Ухуру в мультсеріалі «Зоряний шлях»; в одному з епізодів «Сигнал Лорелеї» Ухура приймає на себе командування «Ентерпрайзом»[38]. У автобіографії Ніколс розказала про своє розчарування, що цього не сталося в оригінальному серіалі. Ніколс знялася в шести фільмах «Зоряного шляху», останнім був «Зоряний шлях 6: Невідкрита країна». Після смерті Леонарда Німого у 2015 році і до її власної смерті у липні 2022 року Ніколс була однією з чотирьох живих акторів франшизи, окрім Вільяма Шетнера, Джорджа Такеї і Волтера Кеніга.
Інші акторські ролі
Ніколс у вересні 2012 року
У 1994 році Ніколс опублікувала автобіографію «Поза Ухурою, зірковий шлях й інші спогади». У ній вона стверджувала, що їй запропонували роль Пеггі Фейр у телесеріалі «Меннікс» під час останнього сезону «Зоряного шляху», але продюсер Джин Родденберрі відмовився звільняти її. У періодах між закінченням роботи в оригінальному серіалі, мультсеріалі «Зоряний шлях» і повнометражними фільмами Ніколс з'являвся в невеликих телевізійних і кіноролях. Вона отримала роль секретарки в комедії «Лікарю, ви, мабуть, жартуєте!» (1967)[39][25], і зобразила лихослівну пані Доріенду у фільмі «Трак Тернер» (1974) поряд з Айзеком Гейзом, її єдина поява у блексплуатаційному кіно[40].
Ніколс з'явилася в анімаційній формі як одна з віцепрезидентських рейнджерів Альберта Ґора в епізоді «Футурами»«Антологія інтересів. Частина I»[41], а в епізоді «Куди раніше не ходив жоден фанат» вона озвучила власну голову в скляній банці[42]. Вона озвучила повторювану роль матері Елізи Мази Даяни в мультсеріалі «Гаргульї»[43] і зіграла Тот-Копейру в епізоді «Бетмен: Анімаційний серіал»[44]. 2004 року вона озвучила себе в епізоді «Сімпсонів» «Простий Сімпсон»[45]. У комедійному фільмі «Снігові собаки» (2002) Ніколс з'явилася в ролі матері головного героя, у виконанні Куби Гудінга-молодшого[46][25]. 2006 року вона з'явилася як головна героїня, мадам легального борделю в Неваді, яка не сплачує податки, у фільмі «Леді Магдалини»[47]. У цьому фільмі вона також була виконавчим продюсером, хореографом і заспівала три пісні у фільмі, дві з яких її авторства. Вона була двічі номінована на чиказьку театральну премію Сари Сіддонс за найкращу жіночу роль. Перша номінація була за роль Гейзел Шарп у виставі «Кікс і компанія»; друга — за її роль у п'єсі «Чорні»[48][25].
Ніколс виконувала постійну роль у другому сезоні драми NBC«Герої». Її перша поява відбулася в епізоді «Кіндред», який вийшов в ефір 8 жовтня 2007 року. Вона зіграла Нану Доусон, голову сім'ї з Нового Орлеана, яку фінансово та особисто спустошив ураган Катріна, і якій довелося піклуватися про своїх осиротілих онуків[25]. 2008 року Ніколс знялася у фільмі «Мучитель», у якому зіграла психіатра. 2009 року вона приєдналася до акторського складу науково-фантастичної музичної комедії «Кабонавти», яка дебютувала на DailyMotion. У ролі генерального директора Cabonauts Inc, Ніколс також співає і танцює[49]. 30 серпня 2016 року вона постала старенькою матір'ю Ніла Вінтерса в мильній опері «Молоді та непосидючі». 22 березня 2017 року вона отримала свою першу номінацію на денну премію «Еммі» в категорії «Видатний запрошений виконавець у драматичному серіалі»[50].
Музика
Ніколс випустила два музичних альбоми. «Down to Earth» — це збірка стандартної музики, що вийшла 1967 року, під час показу оригінального серіалу «Зоряний шлях»[51]. «Out of This World», що вийшов 1991 рокуу, більше орієнтований на рок і присвячений «Зоряному шляху» та дослідженню космосу[52][53].
Як Ухура Ніколс співала пісні в епізодах «Зоряного шляху»: «Чарлі Ікс» і «Совість короля»[54].
Після скасування «Зоряного шляху» Ніколс добровільно взяла участь у спеціальному проєкті НАСА, щоб залучити в космічне агентство працівників із національних меншин і жінок[11]. Вона почала цю роботу, встановивши зв'язок НАСА з компанією «Жінки в русі», якій вона допомагала керувати[55][56][57][58][59][60][61].
Програма мала успіх. Штат НАСА поповнився доктором Саллі Райд, яка стала першою американською жінкою-астронавтом, полковником ВПС СШАГайоном Блуфордом, перший афро-американським астронавтом, а також доктором Джудіт Резнік і доктором Рональдом Мак-Нейром, які здійснили успішні місії під час програми Space Shuttle до їхньої смерті в результаті катастрофи шаттла «Челленджер» 28 січня 1986 року. Серед новобранців також були Чарльз Болден, колишній адміністратор НАСА та ветеран чотирьох місій шаттлів, Фредерік Д. Грегорі, колишній заступник адміністратора та ветеран трьох місій шаттлів, Лорі Гарвер, колишній заступник адміністратора. Як ентузіаст у дослідженні космосу, Ніколс із середини 1980-х працювала в раді директорів Національного космічного інституту (сьогодні Національне космічне товариство), некомерційної освітньої організації, що виступає за захист космосу[58].
Наприкінці 2015 року Ніколс здійснила політ на борту на Boeing 747SP за програмою Стратосферної обсерваторії інфрачервоної астрономії НАСА, який проаналізував атмосферу Марса та Сатурна під час восьмигодинної місії на великій висоті. 17 липня 1976 року вона стала спеціальним гостем у Лабораторії реактивного руху в Пасадені, штат Каліфорнія, під час м'якої посадки «Вікінга-1» на Марс. Разом з іншими членами акторського складу з оригінального серіалу «Зоряний шлях» вона відвідала хрещення першого космічного шаттла «Ентерпрайз» на заводі North American Aviation у Палмдейлі, Каліфорнія. 14 липня 2010 року вона відвідала симулятор космічного шаттла та Центр управління польотів у Космічному центрі Джонсона[62].
Значна увага роботі Ніколс із НАСА приділена у документальному фільмі «Жінка в русі»[63].
Особисте життя
Ніколс у 2019 році
У своїй автобіографії Ніколс написала, що в 1960-х роках у неї були романтичні стосунки протягом кількох років з творцем «Зоряного шляху» Джином Родденберрі. За її словами, роман закінчився задовго до початку «Зоряного шляху», коли вона зрозуміла, що Родденберрі також пов'язаний з її знайомою Маджел Гудек (відомо. як Маджел Баррет). Гудек одружилася з Родденберрі та регулярно грала допоміжну роль медсестри Кристини Чапель у «Зоряному шляху».[64]
Коли здоров'я Родденберрі послабшало, Ніколс написала для нього пісню під назвою «Gene». Вона заспівала її на його похоронах[25].
Ніколс була двічі одружена, спочатку з танцюристом Фостером Джонсоном (1917—1981). Вони побралися у 1951 році та розлучилися того ж року. В цьому шлюбі 14 серпня 1951 року вона народила сина Кайла. 1968 року Ніколс одружилася з герцогом Монді. Вони розлучилися у 1972 році[65].
Молодший брат Ніколс, Томас, був членом культу Небесних воріт. Він помер 26 березня 1997 року під час масового самогубства секти, яке навмисно збіглося з проходженням комети Гейла-Боппа[66]. Як учасник релігійної групи протягом 20 років, він часто називав себе братом Нішель у рекламних матеріалах, опублікованих культом[67][68].
29 лютого 2012 року в Овальному кабінеті Ніколс зустрілася з президентом Бараком Обамою. Пізніше вона написала у Twitter про зустріч: «Кілька місяців тому [президента] Обаму процитували, що він був закоханий у мене, коли був молодшим», — також додала Ніколс. «Я запитала про це, і він з гордістю підтвердив! Президент Обама також підтвердив мені, що він, безумовно, був Треккером! Як це чудово[69]?!».
У червні 2015 року Ніколс перенесла легкий інсульт у своєму будинку в Лос-Анджелесі, її госпіталізували в лікарню в районі Лос-Анджелеса[71][72]. Магнітно-резонансна томографія підтвердила мікроінсульт, вона знаходилась на стаціонарному лікуванні. На початку 2018 року у Ніколс діагностували деменцію[73], внаслідок чого вона оголосила, що залишає виступи на конференціях[74].
Після судового спору щодо дій менеджера Ніклс Гілберта Белла, який став опікуном, у 2018 році її син Кайл Джонсон подав на опікунство. У січні 2019 року суд задовольнив клопотання. Подруга Ніколс Анджелік Фосетт, яка у 2017 році висловлювала стурбованість щодо контролю Белла над доступом, наполягала на праві відвідування та виступала проти клопотання Джонсона. Ця суперечка та судова справа Белла 2019 року щодо виселення з гостьового будинку на території Ніколс тривали станом на серпень 2021 року[75].
↑Currie, Netisha (1 березня 2016). To Boldly Go Where No (Wo)Man Has Gone Before…(амер.). Rediscovering Black History, National Archives. Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 22 листопада 2020. Many astronauts have credited Nichols and the character of Lt. Uhura as an inspiration to them for seeking out opportunities with NASA, including: Ronald McNair, Sally Ride, Judith Resnik, current NASA Administrator Charles Bolden, and the first African American woman in space – Mae Jemison.
↑Robbins History. Robbins History Museum. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022. Actress Nichelle Nichols' grandfather, Samuel G. Nichols (a white man), was one of the village's original settlers who was married a black woman. Nichelle Nichols who portrayed Lt. Uhura in the original Star Trek television series also was hired by NASA to begin finding and recruiting qualified blacks for todays NASA Space program. Nichelle was born in a two-story frame house built by her grandparents in Robbins. Her father, Samuel E. Nichols, became the mayor of Robbins, IL in 1929.
↑Strachan, Alex (5 серпня 2010). Nichelle Nichols on playing Star Trek's Lt. Uhura and meeting Dr. King. Canada.com(англ.). Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020. Now, Gene Roddenberry was a 6-foot-3 guy with muscles. ... And he sat there with tears in his eyes. He said, 'Thank God that someone knows what I'm trying to do. Thank God for Dr. Martin Luther King.'
↑Whoopi Goldberg. A Woman's CyberSpace. Архів оригіналу за 31 серпня 2011. Процитовано 21 серпня 2019.
↑Arcynta Ali Childs (11 червня 2011). Q & A: Nichelle Nichols, AKA Lt. Uhura, and NASA. Smithsonian.com. Архів оригіналу за 27 червня 2011. Процитовано 9 січня 2019. Ten years after "Star Trek" was cancelled, almost to the day, I was invited to join the board of directors of the newly formed National Space Society. They flew me to Washington and I gave a speech called "New Opportunities for the Humanization of Space" or "Space, What's in it for me?" In [the speech], I'm going where no man or woman dares go. I took NASA on for not including women and I gave some history of the powerful women who had applied and, after five times applying, felt disenfranchised and backed off. [At that time] NASA was having their fifth or sixth recruitment and women and ethnic people [were] staying away in droves. I was asked to come to headquarters the next day and they wanted me to assist them in persuading women and people of ethnic backgrounds that NASA was serious [about recruiting them]. And I said you've got to be joking; I didn't take them seriously. . . . John Yardley, who I knew from working on a previous project, was in the room and said 'Nichelle, we are serious.' I said OK. I will do this and I will bring you the most qualified people on the planet, as qualified as anyone you've ever had and I will bring them in droves. And if you do not pick a person of color, if you do not pick a woman, if it's the same old, same old, all-white male astronaut corps, that you've done for the last five years, and I'm just another dupe, I will be your worst nightmare.
↑Chamberlin, Alan (26 вересня 2005). 68410 Nichols (2001 QB154). JPL Small-Body Database Browser. Архів оригіналу за 23 серпня 2014. Процитовано 22 листопада 2016.
↑Ottoson, Robert (1984). American International Pictures: A Filmography. Reference Library of the Humanities. Т. 492. New York: Garland. с. 265. ISBN9780824089764.
