Нідерландські Антильські острови на Олімпійських іграх
Спочатку, Кюрасао, головний острів Нідерландських Антильських островів, сформував у 1931 році Національний олімпійський комітет (НОК) з метою участі в Олімпійських іграх у Лос-Анджелесі 1932 року. Хоча НОК Кюрасао у 1931 році було визнано Міжнародним олімпійським комітетом (МОК), він не мав атлетів на Олімпійських іграх 1932 року, та й протягом наступних років. Повторне визнання МОК знову відбулося в 1950 році, вже як Нідерландські Антильські острови, і країна вперше виступала на Олімпіаді 1952 року, коли їх представляла команда з футболу. Країна не мала представників в Мельбурні у 1956 р., та бойкотувала Олімпіаду у Москві в 1980 р. Нідерландські Антильські острови дебютували на зимових Олімпійських іграх 1988 р. у Калгарі, а також виступали у 1992 р. в Альбервілі. 10 жовтня 2010 року Нідерландські Антильські острови припинили своє існування, а Кюрасао та Сінт-Мартен утворили відокремлені країни, хоча у складі Королівства Нідерландів. Нідерландські Антильські острови більше не можуть виступати як окрема незалежна країна на Олімпійських іграх, хоча їхні спортсмени можуть змагатися за Нідерланди. Кюрасао та Сінт-Мартен також не мають права брати участь в Олімпіадах, оскільки вони не є членами Організації Об’єднаних Націй, що зараз є вимогою МОК. У 2012 році троє спортсменів з Кюрасао взяли участь у літніх Олімпійських іграх як незалежні олімпійські спортсмени. Станом на 2021 рік НОК все ще є членом Карибської асоціації національних олімпійських комітетів. Виступи на олімпіадах
Медалі за видами спорту
Медалісти
Нідерландські Антильські острови виграли одну олімпійську медаль, срібло Яна Бурсма у вітрильному спорті в 1988 році. Через двадцять років на олімпійських іграх в Пекіні, Чюранді Мартіна виграв другу срібну медаль у бігу на 200 м серед чоловіків після Усейна Болта, але він був пізніше дискваліфікований за порушення межи власної доріжки. |