Носко Петро Васильович

Петро Васильович Носко
Народження20 грудня 1885(1885-12-20)
Бубнівщина, Прилуцький район, Україна
Смерть22 травня 1976(1976-05-22) (90 років)
 Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняБерковецьке кладовище
Країна Російська імперія
 СРСР
НавчанняПетербурзька академія мистецтв, Київське художнє училище і Київський національний університет будівництва і архітектури
Діяльністьхудожник
ЧленНаціональна спілка художників України
Нагороди
Грамота Президії Верховної Ради УРСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Носко.

Петро Васильович Но́ско (нар. 20 грудня 1885, Бубнівщина — пом. 22 травня 1976, Київ) — український радянський живописець; член Асоціації художників Червоної України та Спілки художників України.

Біографія

Народився 8 [20] грудня 1885(18851220) року в селі Бубнівщині (тепер Прилуцького району Чернігівської області). У 1903—1909 роках навчався в Київському художньому училищі, в 1909—1916 — в Петербурзькій академії мистецтв (педагоги Гуго Залеман, Іван Творожников, Василь Савинський, Володимир Маковський). 1934 року закінчив Київський будівельний інститут.

Брав участь у виставках з 1918 року, республіканських з 1927 року, всесоюзних з 1940 року. Нагороджений Грамотою Верховної Ради УРСР.

Жив в Києві в будинку в провулку Івана Мар'яненка, 14, квартира 11. Помер 22 травня 1976 року. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці».

Творчість

Працював у галузі станкового живопису. Твори:

  • «Розгром поміщицького маєтку в 1905 році» (1926);
  • «Т. Г. Шевченко серед кріпаків» (1927);
  • «Взяття Овруча партизанами» (1945);
  • «Т. Г. Шевченко-кріпак» (1948);
  • «В. І. Ленін за роботою» (1949);
  • «Окопна правда» (1957);
  • «Продаж кріпаків» (1964);
  • «До Червоної Армії» (1965);
  • «В партизани збираються» (1970—1971).
Надгробок Петра Носка.

Картини художника зберігаються в Національному художньому музеї України, музеї Т. Г. Шевченка.

Джерела

Посилання