uk %D0%9D%D0%BE%D0%B2%D1%80%D1%83%D0%B7 %D0%90%D0%B7%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%B2

	Новруз Азімов
Особисті дані
Повне ім'я	Новруз Ширин огли Азімов
Народження	19 березня 1960 (64 роки)
	Алігулу, Лачинський район, Азербайджанська РСР
Зріст	182 см
Вага	74 кг
Громадянство	СРСР; Азербайджан
Позиція	захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Азімов.

Новруз Ширин огли Азімов (азерб. Novruz Əzimov; нар. 19 березня 1960, Алігулу, Лачинський район, Азербайджанська РСР) — радянський і азербайджанський футболіст, виступав на позиції захисник, футбольний тренер.

Кар'єра гравця

Народився в селі Алігулу Лачинського району, але виріс у селищі Мехдіабад. Футбольну кар'єру розпочав у скромному нижчоліговому клубі «Бадамли» (Нахічевань), який згодом змінив назву на «Араз». У 1982 році перейшов до найсильнішої команди республіки, «Нефтчі». У футболці бакинського клубу дебютував 20 лютого 1982 року в нічийному (2:2) домашньому поєдинку зонального етапу кубку СРСР проти волгоградського «Ротора». Новруз вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч^[1]. У Вищій лізі СРСР дебютував 26 березня 1982 року в нічийному (0:0) виїзному поєдинку 1-го туру проти донецького «Шахтаря». Азімов вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч^[2]. Загалом в еліті радянського футболу протягом сезону виходив на поле в 12-ти поєдинкаї. У 1983 році опинився в «Араз-Нахічевані». Наступного року перейшов у «СКА-Карпати». У футболці львів'ян дебютував 17 квітня 1984 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 3-го туру Першої ліги СРСР проти ворошиловградської «Зорі». Новруз вийшов на поле на 81-ій хвилині, замінивши Юрія Дубровного^[3]. У сезоні 1984 року зіграв 23 матчі в Першій лізі СРСР. Наступного року повернувся в «Нефтчі», де виступав до 1989 року. Сезон 1990 року провів у «Геязані» (Казах) та «Кяпазі». У 1991 році повернувся до «Нефтчі», в складі якого наступного року взяв участь у розіграші першого в історії незалежного Азербайджану чемпіонату країни. Загалом у футболці «Нефтчі» зіграв 146 матчів та відзначився 5-ма голами.

У березні 1992 року добровольцем пішов на фронт. 2 або 3 травня прибув до Баку. У день взяття Шуші, 8 травня 1992 року, у першому турі першого національного чемпіонату проти сумгаїтського «Хазара» одягнув футболку «Нефтчі» (Баку). Наступного дня поїхав до Лачина на власному автомобілі. На той час він воював у 811-му Лачинському полку під командуванням Аріфа Пашаєва. У 1993 році відновив кар'єру футболіста, виступав за «Кяпаз». Наприкінці кар'єри виїхав до Росії, де виступав за нижчолігові клуби «Динамо» (Ставрополь) та «Факел» (Воронеж).

Кар'єра тренера

У 1997 році став граючим тренером «Кяпазу». Одночасно з цим працював начальником оперативного управління на залізничному транспорті та в поліції Гянджі.

На почаді головного тренера розпочав кар'єру в бакинському «Олімпіку». Після відставки Олександра Старкова зумів привести команду до перемоги у кубку Азербайджану 2011/12. Однак після того, як Баку влітку 2012 року перестав виступати в Лізі Європи, подав у відставку з посади головного тренера й був призначений спортивним директором клубу.