|
Новомиколаївка (Запорізький район)
Новомикола́ївка (до 1812 — Кочережки) — місто в Україні, адміністративний центр Новомиколаївської міської громади Запорізького району Запорізької області, до 19 липня 2020 року — адміністративний центр ліквідованого Новомиколаївського району. Населення — 4983 особи (01.01.2022) ГеографіяМісто Новомиколаївка розташоване у північно-східній частині Запорізької області та розташоване на правому березі річки Верхня Терса, вище за течією на відстані 4 км розташоване село Мар'янівка, нижче за течією на відстані 4,5 км розташоване село Кам'янка, на протилежному березі — село Михайлівське. Через місто пролягають автошляхи територіального значення національного значення Н15 та територіального значення Т 0408. Відстань до обласного центру — 66 км (автошляхом Н15), до Вільнянська — 38 км, до найближчої залізничної станції Гайчур — 30 км. КліматКлімат помірно-континентальний з вираженими посушливо-суховійними явищами, типовий для клімату степів, з малосніжною зимою та спекотним літом. Середньорічні температури: літня +22,8 °C, зимова — 4,9 °C. Річна кількість опадів 438 мм. На рік у середньому припадає 225 сонячних пон Історія Першими поселенцями були державні селяни з села Кочережки Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Поселення стали іменувати теж Кочережки або Нові Кочережки. 1790 рік — є роком заснування як село Кочережки. Така назва існувала до 1812 року (за іншими даними до 1813 року), коли Кочережки перейменовано в Новомиколаївку. У грудні 1812 року на день Святого Миколая освячена новозбудована церква, а село перейменовано в Новомиколаївку. Територіально Новомиколаївка належала до Покровської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії. До середини 1880-х років XIX століття селище нараховувало вже понад 360 дворів, у яких проживало 2390 осіб. У поселенні працювали п'ять крамниць, а також декілька шинків. У 1888 році була відкрита земська однокласна початкова школа в приміщенні церковної сторожки[3]. У 1899 році в селі налічувалося 551 дворів, де проживало 3427 осіб. Напередодні Першої світової війни в Новомиколаївці налічувалося вже 578 дворів та мешкало 3128 осіб. У Новомиколаївці діяли два парові млини, олійниця, бондарня, столярна майстерня, працювали поштово-телеграфне відділення та телефонна станція. Крім того, на початку XX століття тут відкрили дві земські та дві церковно-парафіяльні школи. У 1903 році на кошти земства було побудоване нове приміщення школи. Нині тут знаходиться та діє «Новомиколаївський міжшкільний навчально-виробничий комбінат». У Новомиколаївці наприкінці XIX століття етнографом та фольклористом Яковом Новицьким виявлена одна з копій листа запорозьких козаків турецькому султану. На початку січня 1918 року в селі була встановлена радянська влада. Органи радянської влади приступили до здійснення ленінського Декрету про землю, вилучення хліба у селян і відправленні його в промислові центри країни. У середині квітня 1918 року Новомиколаївку зайняли німецько-австрійські війська. Проте радянська влада не довго затрималась, почався наступ денікінців. У середині липня 1919 року частині 14-ї радянської армії були вибиті з Новомиколаївки. 31 грудня 1919 року частині 41-ї і 54-ї дивізій 14-ї армії, якою командував Ієронім Уборевич, вибили білогвардійців з Новомиколаївки. На початку серпня 1920 року війська Врангеля захопили село. Воно кілька разів переходило з рук в руки. Бої тривали до жовтня 1920 року. Наприкінці жовтня 1920 року частини 46-ї дивізії 13-ї армії РСЧА захопили Новомиколаївку. У 1923 році Новомиколаївка стала центром району Запорізької округи. Тут побудували лікарню на 20 ліжок, де працювали лікар, два фельдшери й акушерка, аптеку, а також чотири початкові школи і одну спецшколу. У 1926 році в селі проживало 5 тис. осіб. У 1929 році був створений на базі профшколи зоотехнікум, де 15 викладачів навчали 254 учнів. З 1937 року в селі діяли електростанція, маслозавод, ремонтні майстерні, великий млин. У 1939 році побудований стадіон, де проводилися районні спортивні змагання. Виходила районна газета «Прапор комунізму». У 1939/1940 навчальному році працювали середня, вечірня школа сільської молоді, дві початкові школи, у яких навчалося 685 учнів. У 1935 році відкритий районний будинок культури із стаціонарною кіноустановкою. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 96 жителів селища[4]. 4 жовтня 1941 року радянські війська полишили Новомиколаївку. 18 вересня 1943 року частині 216-ї стрілецької дивізії 54-го стрілецького корпусу Південно-Західного фронту під командуванням Малиновського вибили частини Вермахту та захопили Новомиколаївку.  10 травня 1957 року селу надано статус селище міського типу. Проте, у 1962 році територія району увійшла до складу сусідніх Вільнянського, Гуляйпільського та Оріхівського районів. У 1967 році Новомиколаївський район з центром в селищі Новомиколаївка знову став окремою адміністративною одиницею. У 1969 році відкрита музична школа з класами: фортепіано, баяна і народних інструментів, де навчалося 55 дітей. Побудовано новий районний будинок культури з залом на 600 місць та сільський клуб із залом на 200 місць. При будинку культури було відкрито філію Запорізького музично-драматичного театру. 19 травня 2016 року, на підставі розпорядження № 275 голови Запорізької обласної державної адміністрації, перейменовані об'єкти топоніміки смт Новомиколаївка:[5]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Новомиколаївського району, селище міського типу увійшло до складу Запорізького району[6]. НаселенняСередній вік населення 38,7 роки. Середня тривалість життя 60–65 років.  МоваРозподіл населення за рідною мовою за приблизними даними 2022 року:
Житлово-комунальне господарствоВ селищі Новомиколаївка житловий фонд складає 42 багатоповерхових житлових будинків. Більшість будинків збудовано 20-50 років тому. Житлова площа обладнана водопроводом становить 49,1 тис. м²,каналізацією — 48,7 тис. м², опаленням — 53,4 тис. м², газом — 361,1 тис. м². Централізоване водопостачання селища Новомиколаївка здійснює КП «Водоканал» м. Запоріжжя. На території селища розташована одна насосна станція. Водовідведення в селищі Новомиколаївка здійснюється через центральну каналізаційну систему. На території селища розташовані: одна каналізаційна насосна станція, одна очисна споруда. Протяжність каналізаційної системи — 16,04 км, з них самоточної — 10,04 км та напірної — 6,0 км. У 2000 році до Новомиколаївки був проведений природний газ. Газовід з Вільнянська збудовано за рахунок кооперування коштів та державних капітальних вкладень. На території селища розташована одна центральна котельня, яка опалює: житлові будинки, школи, дитячі садки, лікарню, установи. Вид палива — паливні брикети та газ, кількість котлів — 2, протяжність мережі — 11,8 км, з них аварійні — 3 км. Економіка
Об'єкти соціальної сфери
Релігія
Відомі особи
Див. такожПримітки
Джерела та література
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Новомиколаївка (Запорізький район)
Панорама
Шаблон:Населені пункти Запорізького району
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
_-_panoramio.jpg)
.svg)
