Никита Стенеску

Никита Стенеску
рум. Nichita Stănescu
Ім'я при народженніНикита Христя Стенеску
Народився31 березня 1933(1933-03-31)
Плоєшті, Румунське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер13 січня 1983(1983-01-13) (49 років)
Бухарест, СРР Редагувати інформацію у Вікіданих
·гепатит Редагувати інформацію у Вікіданих
Похованняцвинтар Беллу Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоРумунія
Місце проживанняПлоєшті Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет
Alma materБухарестський університет
Мова творіврумунська
Роки активності1957—1983
ПартіяРумунська комуністична партія Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зDoina Ciuread[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
ПреміїПремія Гердера (1975), номінат на Нобелівську премію (1980)
CMNS: Никита Стенеску у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Никита Стенеску (рум. Nichita Stănescu; 31 березня 1933, Плоєшті, Румунське королівство — 13 січня 1983, Бухарест) — румунський поет, один з найзначніших поетів Румунії другої половини XX століття.

Бюст в Алеї Класиків, Бухарест

Біографія

Никита Стенеску народився 31 березня 1933 в місті Плоєшті. Ім'я при народженні — Никита Христя Стенеску (рум. Nichita Hristea Stănescu). Батько — Ніколае Стенеску, мати — Тетяна Черячукіна (родом з Воронежа). Навчався в рідному місті, потім вивчав румунську мову і літературу в Бухаресті. Закінчив університет у 1957. Дебютував у літературному журналі «Трибуна». Одружився з Магдаленою Петреску в 1952, але через рік вони розлучилися. У 1962 Стенеску одружився з Дойнею Чуря, знову розлучився і в 1982 одружився з Тодоріце (Доре) Теріце.

Публікувався у виданнях «Gazeta Literară», «România Literară» і «Luceafărul». Є лауреатом безлічі поетичних премій, серед яких Премія Гердера (1975) і номінація на Нобелівську премію (1980).

Помер 1983 року від гепатиту. Похований у Бухаресті на цвинтарі Беллу.

Збірки віршів

  • 1960 — Sensul iubirii (Сенс кохання)
  • 1964 — O viziune a sentimentelor (Ведення почуттів)
  • 1965 — Dreptul la timp (Право на час)
  • 1966 — 11 elegii (11 елегій)
  • 1967 — Obiecte cosmice (Alfa) (Космічні об'єкти (Альфа))
  • 1967 — Roşu vertical (Червона вертикаль)
  • 1967 — Oul şi sfera (Яйце і сфера)
  • 1968 — Laus Ptolomaei (Хвала Птоломею)
  • 1969 — Necuvintele (Неслова)
  • 1969 — Un pământ numit România (Земля на ім'я Румунія)
  • 1970 — În dulcele stil clasic (У солодкому класичному стилі)
  • 1971 — Belgradul în cinci prieteni (Белград у п'яти друзях)
  • 1972 — Măreţia frigului (Велич холоду)
  • 1978 — Epica Magna
  • 1979 — Opere imperfecte (Недосконалі твори)
  • 1982 — Noduri şi semne (Вузли і знаки)
  • 1982 — Oase plângând (Кістки, що плачуть)

Примітки

  1. ↑ Doina Ciurea

Джерела

  • Eugen Simion, Scriitori români de azi, vol. I, București, Editura Cartea Românească, 1974; ediția a doua, revăzută, 1978
  • Ion Pop, Nichita Stănescu — spațiul și măștile poeziei, București, Editura Albatros, 1980
  • Alex. Ștefănescu, Introducere în opera lui Nichita Stănescu, București, Editura Minerva, 1986
  • Daniel Dimitriu, Nichita Stănescu — geneza poemului, Iași, Editura Universității «Al. Ioan Cuza», 1997
  • Doina Uricariu, Nichita Stănescu — lirismul paradoxal, București, Editura Du Style, 1998
  • Corin Braga, Nichita Stănescu — orizontul imaginar, ediția a II-a, revizuită și adăugită, Cluj, Editura Dacia, 2002
  • Mircea Bârsilă, Introducere în poetica lui Nichita Stănescu, Pitești, Editura Paralela 45, 2006
  • George Pruteanu, Despre spiritul lui Nichita, în «Convorbiri literare», nr. 3, 1986

Посилання