Нечипоренко Генріх Вікторович

Нечипоренко Генріх Вікторович
Народження6 липня 1935(1935-07-06)
Київ, Українська СРР, СРСР
Смерть6 травня 2005(2005-05-06)
 Київ
Країна СРСР
 Україна
НавчанняНаціональна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльністьхудожник
ВчительГригор'єв Сергій Олексійович, Хмелько Михайло Іванович і Іванов Михайло Інокентійович
ЧленНаціональна спілка художників України
У шлюбі зГригор'єва Майя Сергіївна
ДітиГуцу Ольга Генріхівна
Нагороди
заслужений діяч мистецтв УРСР
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Нечипоренко.

Генріх Вікторович Нечипоре́нко (нар. 6 липня 1935, Київ — пом. 6 травня 2005, Київ) — український живописець; член Спілки художників України. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1977 року. Чоловік художниці Майї Нечипоренко, батько графіка Ольги Гуцу.

Біографія

Народився 6 липня 1935 року в місті Києві (тепер Україна). 1960 року закінчив Київський художній інститут (викладачі Михайло Іванов, Сергій Григор'єв, Михайло Хмелько).

Жив у Києві, в будинку на вулиці Воровського № 14, квартира 16, потім на провулку Бастіонному № 9, квартира 26[1]. Помер у 2005 році.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису. Серед робіт:

  • «У Костянтина Ціолковського» (1958);
  • «Перша борозна» (1960);
  • «В дальньому рейсі» (1961);
  • «Нова магістраль» (1962);
  • «Ранок» (1962);
  • «Поет» (1964);
  • триптих «Народжена перемагати» (1965, у співавторстві з Юлієм Шейнісом та Майєю Нечипоренко);
  • «Північний порт» (1967);
  • «Тривожна молодість» (1968);
  • «Виступ Леніна» (1968, полотно, олія);
  • «Початок ери» (1969);
  • «На рубежі» (1970);
  • «На далекій заставі» (1971);
  • «Серпень» (1972);
  • «Святковий вечір» (1976);
  • «Початок шляху» (1977);
  • «Зорепад» (1979);
  • «Травень. Дід і онук» (1983);
  • «Двадцять друге червня. Батько» (1985);
  • «Спогад про Дніпро» (1986).

Брав участь у республіканських виставках з 1958 року, всесоюзних з 1962 року.

Примітки

  1. ↑ Довідник членів Спілки художників України. сторінка 105 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 14 квітня 2021.

Література