|
Нестеренко Борис Григорович
Борис Григорович Нестеренко (7 серпня 1914, Пінськ — 7 грудня 1988) — член Спілки художників СРСР, учасник багатьох художніх виставок, зарубіжних аукціонів, його роботи є в музеях, галереях в Україні, приватних колекціях і Російській Федерації[1][2]. БіографіяБорис Григорович Нестеренко народився 7 серпня 1914 року в місті Пінську (Російська імперія, нині Республіка Білорусь, у 1921—1939 у складі Польської Республіки). Батько був начальником гомельських паровозоремонтних майстерень (засновані в 1874 році як паровозовагоноремонтні майстерні Лібаво-Роменської залізниці). У багатодітній сім'ї було дев'ятеро дітей, молодші — близнюки Борис і Гліб[3] стали художниками. У 1934 році вони поступили у Вітебський художній технікум — до 1923 р. і після 1934 по 1939 р[4]. Після закінчення художнього технікуму в 1939 році Борис вступив у Всеросійську Академію Мистецтв (Академія мистецтв СРСР), але вчитися йому не довелося, тому що в тому ж році він був покликаний в армію, служив на посаді командира танка, потім був покинутий парашутним десантом на територію БРСР, де організував партизанський загін, проводив диверсії на комунікаціях німецько-фашистських загарбників. Був комісаром партизанського з'єднання в Білорусії по Барановицькій області[5]. Після закінчення війни працював начальником обласного відділу мистецтв в Барановичах і був художником при Спілці художників БРСР. У 1950 році він переїхав до Києва, відтоді його життя і творчість пов'язані з Україною. Брав участь в оформленні Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Працював у Київському товаристві художників і Київському обласному відділенні Художнього фонду України. Учасник Другої світової війни, нагороджений багатьма орденами і медалями. ТворчістьБорис Григорович Нестеренко — художник двовимірного простору[6], його рейтинг в Єдиному художньому рейтингу (один з інструментів формування цивілізованого арт-ринку у Росії) 2D[7] . Поєднував у своїй творчості традиції радянської, української та білоруської живописних шкіл, риси академічного соцреалізму і так званого «радянського імпресіонізму». Працював в різних жанрах станкового живопису — в першу чергу, пейзажної, в тому числі морському та міському пейзажі — на його картинах зображені: Київ, вже багато в чому нами втрачений, Видубичі, Києво-Печерська лавра, а також культовий Седнів, в мальовничих околицях якого розташовувався Будинок творчості художників України. Недарма багато пейзажних об'єкти Седніва на його картинах збігаються з натурою відомої української художниці Тетяни Нилівни Яблонської. Крім того, художник працював в жанрі портрета, історичному жанрі, автор Ленініани, жанрового живопису, натюрмортів в стилі соцреалізму і радянського імпресіонізму в техніках — олія, темпера, олівець. Хронологія робіт: 50-ті — 80-ті роки 20 століття. Борис Григорович Нестеренко — учасник багатьох виставок республіканського і всесоюзного значення. Його роботи знаходяться в фондах Донецького художнього музею («Партизанка» 1971, «Вечір на Десні» 1972), Хмельницького краєзнавчого музею («У суворі роки Війни»1974), Краматорського художнього музею («Натюрморт» 1979) та ін. В приватних колекціях, галереях, колекціях різних установ — ВНЗ, банків, бібліотек — знаходяться його роботи «Станція метро Дніпро» 1964[8], «Бригадир» 1972[9], «В майстерні художника» 1975, «Натхнення» («Чайковський за роботою») 1976, «За старими дорогам» 1977, «Поля ліворуч, поля направо» 1985, «Чарівниця» 1986, «Дніпровські далі» 1987, «Повінь на Дніпрі» 1987, «Наша спрацювала» 1988 і багато інших. На зарубіжних аукціонах Франції, Італії та інших країн продані роботи «Важкі завдання» 1956[10], «Страж» та ін[11]. ВиставкиПісля смерті художника в Київському будинку художника була проведена персональна виставка його живописних робіт. У 90-ті роки його картини активно вивозилися за кордон галеристами, сліди багатьох робіт загублені назавжди. До сторіччя від дня народження художника відбулася виставка ретроспектива його робіт в музеї-майстерні Івана Кавалерідзе[12][13][14]. Примітки
|
||||||||||||||
