Нене (баскетболіст)
Нене (порт. Nenê, нар. 13 вересня 1982, Сан-Карлус, Бразилія) — бразильський професійний баскетболіст, важкий форвард і центровий, останньою командою якого була «Х'юстон Рокетс». Гравець національної збірної Бразилії, у складі якої був учасником Олімпійських ігор. Народився як Майбинер Родні Іларіо (порт. Maybyner Rodney Hilário), але 2003 року змінив ім'я на Нене.[1] Ранні рокиНародився 1982 року у місті Сан-Карлус, Бразилія. Через те що був наймолодшим у родині отримав прізвисько Нене, що з португальської означало «дитина». Як і більшість бразильських хлопчиків захоплювався футболом, проте в середині 90-х років почав займатися баскетболом.[2] Ігрова кар'єраПрофесійну кар'єру розпочав 1999 року на батьківщині виступами за команду «Васко да Гама», де грав протягом 3 сезонів. Під час перебування у цьому клубі отримав виклик до Національної збірної Бразилії для участі у Іграх доброї волі. 2002 року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 7-м номером командою «Нью-Йорк Нікс», яка обміняла його до «Денвер Наггетс». Став першим бразильцем, обраним у першому раунді драфту НБА. Почав свій дебютний сезон у НБА як гравець лавки запасних, а закінчив як стартер. Зайняв шосте місце у лізі за відсотком влучань з гри (51,9%) та був включений до першої збірної новачків. У своєму другому сезоні зіграв 77 матчів, в яких набирав 10,5 очки та 6,1 підбирання. Став четвертим у лізі за відсотком влучань з гри із 53%. У третьому сезоні через травми пропустив 27 ігор. По завершенні сезону мав наступні статистичні показники: 9,6 очок та 5,9 підбирань за 23,9 хвилин за матч. 1 листопада 2005 року у матчі проти «Сан-Антоніо Сперс» травмувався та вибув до кінця сезону.[3] 20 липня 2006 року підписав новий контракт з «Денвером» на шість років, протягом яких мав отримати 60 млн. доларів.[4] У сезоні 2006—2007 у середньому набирав 12,2 очки та 7 підбирань. У наступному сезоні 2007—2008 знову через травми зіграв лише у 16 матчах. Проте вилікувавшись, наступний рік став для нього найкращим у кар'єрі, коли він у 77 матчах (76 у старті) набирав 14,6 очок та 7,8 підбирань. Зайняв друге місце у НБА за відсотком влучань — 60,4%. Наступного сезону вперше відіграв всі 82 матчі у стартовому складі, у яких набирав 13,8 очок, 7,6 підбирань та рекордні для себе 2,5 результативних передчі. У сезоні 2010—2011 знову зіграв у всіх матчах у старті (цього разу 75) та набирав 14,5 очок при 7,6 підбираннях та 2 асистах. 15 березня 2012 перейшов до «Вашингтон Візардс».[5] У своєму першому сезону за нову команду набирав 13,7 очок та робив 7,5 підбирань. 26 листопада 2013 року встановив особистий рекорд результативності, набравши 30 очок у матчі проти «Лос-Анджелес Лейкерс».[6] 22 лютого 2014 у матчі проти «Нью-Орлінс Пеліканс» повторив своє досягнення.[7] 20 липня 2016 року став гравцем «Х'юстон Рокетс».[8] 23 квітня 2017 у матчі проти «Оклахома-Сіті Тандер» набрав 28 очок, що стало його кращим показником у плей-оф за всю кар'єру.[9] 6 липня 2017 уклав новий контракт з «Рокетс».[10] Через травми повністю пропустив сезон 2019—2020. Зрештою «Рокетс» обміняли його до «Атланти», яка в свою чергу відрахувала його з команди. Статистика виступів в НБА
Регулярний сезон
Плей-оф
Примітки
Посилання
|