Неклюєнко Микола Павлович

Неклюєнко Микола Павлович
Народження2 жовтня 1929(1929-10-02)
Литвинівка, Біловодський район, Старобільська округа, Українська СРР, СРСР
Смерть10 грудня 2011(2011-12-10) (82 роки)
 Севастополь, Україна
Країна СРСР
 Україна
Жанрпортрет, пейзаж і натюрморт
НавчанняХарківський художній інститут (1958)
Діяльністьхудожник
ВчительКосарєв Борис Васильович, Сизиков Валентин Васильович, Хмельницький Олександр Анатолійович, Рибальченко Михайло Андрійович і Братченко Леонід Сергійович
ПрацівникЧернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка
ЧленСпілка радянських художників України

Микола Павлович Неклю́єнко (нар. 2 жовтня 1929, Литвинівка — пом. 10 грудня 2011, Севастополь) — український художник театру і живописець; член Спілки радянських художників України з 1972 року.

Біографія

Народився 2 жовтня 1929 року в селі Литвинівці (нині Старобільський район Луганської області, Україна) у сім'ї художника. Після закінчення сільської школи у 1944 році вступив до Ворошиловградського художнього училища, проте перервав навчання, оскільки вимушений був поступити до школи фабрично-заводського навчання для отримання робітничої професії. 1951 року все-таки закінчив художнє училище, а 1958 року — Харківський художній інститут за спеціальністю театрально-декоративний живопис[1]. Його викладачами були, зокрема, Борис Косарєв, Валентин Сизиков, Олександр Хмельницький, Михайло Рибальченко, Леонід Братченко.

Після здобуття фахової освіти працював художником-постановником у Чернігівському музично-драматичноиу театрі; у 1959—1980 роках — художником Луганського художньо-виробничого комбінату. 1980 року переїхав до Криму, де працював у майстернях Художнього фонду України в Севастополі. З 1999 року на пенсії. Жив у селі Віліному Бахчисарайського району в будинку на вулиці Чапаєва, № 18, квартира № 34[2]. Помер у Севастополі 10 грудня 2011 року.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису, створював переважно портрети, пейзажі, натюрморти. Серед робіт:

  • «Я. Аренський» (1961);
  • «Мати» (1963);
  • «М. Чернявський» (1963);
  • «Реквієм» (1964);
  • «Натхнення» (1968);
  • «З роботи» (1969);
  • «Герой Соціалістичної Праці А. Шпот» (1969);
  • «Федір Ковальов» (1969)[3];
  • «А. Луговський» (1971);
  • «О. Рай» (1975);
  • «Дільничний міліціонер В. Осипов» (1977);
  • «Після дощу. Крим» (1978);
  • «Натхнення» (1980);
  • серія «Мій край» (1990—2004);
  • «Натюрморт із маками» (1996);
  • «Настоятель протоієрей Михаїл» (1999);
  • «Натюрморт. Бузок» (2000);
  • «Весняний натюрморт» (2002);
  • «На березі моря» (2006);
  • «Осінній день» (2008);
  • «Маки» (2009);
  • «Натюрморт із гвоздиками» (2009);
  • «Натюрморт з яблуками» (2009);
  • «Польові квіти» (2009).

Брав участь у міських, обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставках з 1959 року. Персональна виставка відбулася у Сімферополі у 2007 році.

Деякі полотна художника зберігаються у музеях Києва, Харкова, Луганська, Севастополя, Сімферополя, в приватних колекціях у США, Німеччині, Італії, Канаді, Австралії[4].

Примітки

  1. ↑ Неклюенко М. П. / Народная галерея Мансарда художников. [Архівовано 2022-09-14 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Неклюєнко Микола Павлович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 104.
  3. ↑ Ковалев, Федор Власович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Академический проект Санкт-Петербург, 2002. — Т. 5. — С. 32. (рос.)
  4. ↑ Неклюєнко Микола Павлович / Галерея L-art.

Література