«На Дериба́сівській га́рна пого́да, або На Бра́йтон-Біч зно́ву йдуть дощі́» (рос.«На Дерибасовской хорошая погода, или На Брайтон-Бич опять идут дожди») — російська радянська кінокомедія. Останній фільм режисера Леоніда Гайдая.
Сюжет
Дія відбувається в останні роки існування СРСР. Після завершення Холодної війни президенти двох великих держав — СРСР і США мають зустрітися для проведення важливих переговорів. Однак зустріч потрапила під загрозу зриву через розгул російської мафії, яка облаштувалася в США. Мафіозі Рабиновичу вдається втрутитися в розмову президентів по надсекретній телефонній лінії. Так починається комедія, в якій агенти КГБ і ЦРУ Федір Соколов і Мері Стар викривають ватажка російської мафії на прізвисько «Артист», який прикидається то Леніним, то Сталіним, то Брежнєвим, то Хрущовим, то звичайним емігрантом «дядьком Мишею».
В фільмі на Арбаті Павло Смеян співає пісню «Выть, пить, жить» (рос.) із альбому «Апостол # 1»[1].
Під час сцени з полковником Петренко лунає мелодія пісні «Мгновения» (рос.) із телефільму «Сімнадцять миттєвостей весни». Також ця пісня виконується у ресторані «Ланжерон» на честь приїзду Соколова. Також її наспівує Федір перебуваючи у полоні у мафіозі.
.svg){kind=small}
