|
Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Феофіла Яновського НАМН України
Державна установа «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського Національної академії медичних наук України» (НІФП НАМНУ) — головна науково-дослідна і науково-методична установа в Україні у галузі фтизіатрії та пульмонології. Знаходиться у місті Києві за адресою: вулиця Миколи Амосова, 10. Історія Київський туберкульозний інститут був заснований 28 листопада 1922 постановою Ради Народних Комісарів № 112. В 1928 інституту присвоєно ім'я професора Ф. Г. Яновського, який був одним із засновників інституту. З перших років заснування, в інституті розроблялися питання клініки, лікування та мікробіології захворювання, вивчалися епідеміологія туберкульозу, шляхи його поширення, профілактика, алергія та імунітет, виконувалися й розроблялися колапсохірургічні втручання (проф. М. М. Москальов, В. Х. Окзюсов, В. М. Савич). Після Німецько-радянської війни інститут знаходиться на Байковій горі, нині — вулиця Миколи Амосова, 10. Інститут займався подоланням санітарних наслідків війни, проведенням профілактичних заходів та лікуванням хворих на туберкульоз, проводив дослідження щодо щеплення новонароджених і дітей старшого віку (С. А. Томілін, Л. Д. Ульянов). З 1947 року в інституті почали вивчати методи специфічної терапії в експерименті (акад. В. Г. Дроботько, Р. Й. Драбкіна), а потім в клініці (проф. М. А. Клебанов, доц. Б. П. Александровський), розроблялися хірургічні втручання на каверні (П. І. Костромін, Г. Г. Горовенко). З кінця 1952 в інституту почали резекційну хірургію легень, спочатку при туберкульозі, а потім при неспецифічних захворюваннях легень (НЗЛ) і пухлинах (М. М. Амосов, Г. Г. Горовенко, І. М. Сліпуха). Інстутут — серед перших у колишньому СРСР впроваджував методи анестезіології та реаніматології. З 1955 на базі інституту організована перша в країні кафедра торкальної хірургії, а згодом й анестезіології. Саме в цьому інституті з 1955 вперше в Україні під керівництвом проф. М. М. Амосова розпочато хірургічне лікування хвороб серця, в 1958 р. — вперше застосовано апарат штучного кровообігу. З 1970-х років в інституті розпочалися наукові дослідження питань пульмонології, в ньому наступила інтеграція фтизіатрії з пульмонологією. У 1965 році перейменований у Київський науково-дослідний інститут туберкульозу і грудної хірургії імені академіка Ф. Г. Яновського. З вересня 1993 р. інститут увійшов до складу Академії медичних наук України (сьогодні Національна академія медичних наук України). З 2012 року має теперішню назву. На території інституту розташовані:
ДіяльністьОсновними науковими напрямками діяльності інституту є:
Інститут має оснащену базу на 505 ліжок і проводить лікування понад 3 тис. хворих за рік, щороку виконує понад 300 хірургічних втручань. В поліклінічному відділенні інституту щорічно отримують допомогу понад 15 тис. хворих на туберкульоз, неспецифічні та онкологічні захворювання легень. У 2016 році робота клінічної бази інституту була повністю автоматизована. Фахівцями інституту опубліковано понад 25 тис. наукових праць, в тому числі понад 100 монографій, посібників, довідників, понад 130 методичних рекомендацій, 180 інформаційних листи. Створено понад 200 авторських свідоцтв та патентів на винаходи, понад 1200 раціоналізаторських пропозицій. Інститут є засновником «Українського пульмонологічного журналу», «Українського хіміотерапевтичного журналу», журналів «Астма та алергія» та «Інфузія & хіміотерапія». НауковціСеред колишніх і теперішніх працівників інституту:
Директори1922—1925 — лікар М. Єфремова, 1925—1936 — професор А. І. Собкевич, 1936—1940 — проф. О. С. Мамолат. В роки Німецько-радянської війни інститутом тимчасово керували В. Л. Плющ (1940—1943), Ф. М. Дзюблик (1943—1944), Н. С. Морозовський (1944—1946). 1979—1985 — проф. В. М. Молотков, 1985—1991 — проф. О. М. Іванюта, а з 1991 — академік НАМН України, проф. Ю. І. Фещенко. ПриміткиПосилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
