Національний театр королеви Марії II
Націона́льний теа́тр короле́ви Марі́ї II (порт. Teatro Nacional D. Maria II) — драматичний театр у столиці Португалії місті Лісабоні; історична й одна з найпрестижніших сцен країни. Розташований на площі Россіо у лісабонському середмісті. ІсторіяТеатр був зведений на північному боці площі Россіо на місці старого палацу Естауш, спорудженого близько 1450 року як помешкання для іноземних сановників і шляхтичів, які відвідували Лісабон. У 16-му столітті, коли в Португалії панувала інквізиція, палац Естауш став резиденцією інквізиції. Палац пережив Лісабонський землетрус 1755 року, але був знищений пожежею у 1836 році. Завдяки старанням яскравої представниці романтизму поетеси та драматургині Алмейди Гаррет старий палац було вирішено замінити на сучасний театр на честь королеви Португалії Марії II. Відтак, театр був побудований у період між 1842 і 1846 роками. Будівлю в неокласичному стилі звів італійський архітектор Фортунато Лоді (Fortunato Lodi)[1]. Театральна споруда стала громадською власністю в 1928 році, а вже 2003 року була перекваліфікована на національну пам’ятку[2][3]. АрхітектураБудівля театру є прекрасним взірцем неокласичної архітектури палладійського типу в Лісабоні. Головною особливістю фасаду є портик (гексастиль) з шістьма іонічними колонами, що повторюють такі ж у лісабонського монастиря Святого Франциска, та трикутний фронтон[1]. Тимпан фронтону оздоблений скульптурним рельєфом із зображенням Аполлона та муз[2]. Фронтон увінчаний статуєю драматурга Відродження Жіла Вісенте (бл. 1464 - бл. 1536)[1], який вважається засновником португальського театру. За іронією долі, деякі з п'єс останнього були заборонені й цензуровані Португальською інквізицією наприкінці 16-го століття. Інтер'єр театру був оздоблений багатьма відомими португальськими митцями 19-го століття, але значна частина цього декору була втрачена під час пожежі 1964 року. Театр вдалося відреставрувати повністю й відновити лише у 1978 році[1]. Примітки
Джерела та посилання
|