Національна молодіжна рада Норвегії
Національна молодіжна рада Норвегії — асоціація в Норвегії, що об'єднує 95 загальнонаціональних дитячих та молодіжних НДО(НУО) (загалом — 450 000 учасників). Організації-учасники є демократичними та добровільними дитячими і молодіжними об'єднаннями, що представляють широкий спектр заходів та цінностей. Національна молодіжна рада Норвегії від імені цих організацій проводить роботу у трьох основних сферах: політичній, освітній та фінансовій. Лідером є Род Марґреті Хегстад. Генеральний секретар — Андреас Боруд.
ІсторіяНаціональна молодіжна рада Норвегії розпочала свою діяльність у післявоєнні роки водночас з такими державними установами, як Державне бюро молоді та спорту і Національний комітет міжнародної молодіжної роботи. ПолітикаАсоціація надає послуги і розповсюджує експертні знання організацій, які представляє. Одним з її найважливіших завдань є сприяння волонтерській діяльності. Конвенція ООН про права дитини є основою всього, що робить Національна молодіжна рада. Найбільшими цінностями даної асоціації є добровільність і прихильність, демократія і вплив, розмаїття і солідарність. Національна молодіжна рада Норвегії працює над тим, щоб забезпечити молоді з усього світу широкі можливості для участі в політичних процесах ООН. Також співпрацює з Радою Європи, будучи спостерігачем, який вирішує, в якому напрямку повинна йти робота у питаннях молоді. Рада Європи, як правило, найбільше працює над освітою та розумінням прав людини серед юнацтва. Лідери2017 — Род Маргрет Хегстад Міжнародні молодіжні делегатиЩороку рада висуває представників молоді на делегування на міжнародні форуми. Найвідоміші делегації — спостерігачі Генеральної Асамблеї ООН. Схема підтримується Міністерством закордонних справ. Як правило, це повинні бути дівчина і юнак, молодше 26 років, що представляють одну політичну і одну неполітичну організації. Ця схема діє з 1971 року. Арне Трелотт була однією з перших делегатів. Інші відомі молодіжні делегати: Пер Крістіан Фосс (1973), Йенс Столтенберг (1984) та Крістін Халворсен (1985). Див. такожПосилання |