uk %D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BE %D0%B4%D1%96 %D0%A7%D0%BE%D0%BD%D0%B5

Нардо ді Чоне
Нардо ді Чоне
Nardo di Cione
	Триптих Трійця з св. Ромуальдом та Іваном Богословом. 1365. Галерея Академії. Флоренція
При народженні	Leonardo di Cione
Народження	р.н.н ; Флоренція
Смерть	до 1366
	Флоренція
Національність	італієць
Країна	Флоренція
Діяльність	художник, архітектор
Напрямок	Готика
Роки творчості	1343 — 1366
Член	Doctors and Apothecaries Guildd
Твори	Сакральний живопис
Брати, сестри	Якопо ді Чоне, Андреа ді Чоне і Маттео ді Чоне
Роботи в колекції	Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Галерея Академіїd, Галерея Уффіці, Бруклінський музей, Національна галерея, Баварські державні колекції картин, Художня галерея Єльського університету, Нью-Йоркське історичне товариствоd, Bryan Gallery of Christian Artd, Lindenau-Museumd, Музей Вікторії та Альберта, Courtauld Galleryd, Ашмолеан музей і Штедель
	Нардо ді Чоне у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ді Чоне.

Нардо ді Чоне (р.н.н.-1366) - флорентійський художник доби середньовіччя.

Біографія

Належав до великої родини ді Чоне, а його брати Якопо ді Чоне, Андреа ді Чоне, Маттео ді Чоне, займались спорудженням, оздоблення храмів Флоренції. Працював переважно у спілці з братами. Великий вплив на його творчість мав Джо́тто ді Бондо́не. Нардо, Якопо, Андреа належали до найпрестижнішого з семи цехів Флоренції Arte dei Medici e Speziali, куди належали лікарі, фармацевти і малярі. Власне перша задокументована згадка Нардо ді Чоне походить з списку цього цеху 1346/48 років. Як найкращих майстрів, на 1348 братів Наро і Андреа рекомендували магістрату міста Пістойя для виготовлення вівтаря церкви Сан Джованні. Вазарі вказував, що він навчив брата Андреа фресковому і темперному живопису(помилково називаючи його Бернардо)^[4]. Брати працювали в спільній майстерні до 1360-х років. Відзначають власний чуттєвий стиль Нардо ді Чоне.

Разом з братом Андреа брав участь в оздобленні каплиці Строззі^[5] базиліки Санта-Марія-Новелла. Намалював фрески «Рай», «Пекло», «Страшний суд» разом з малярем Джованні дель Бйондо (1351—1357). Нардо ді Чоне 21 травня 1365 написав заповіт, залишивши все майно братам Андреа, Якопо, Маттео. На основі цього зробили висновок, що він помер неодруженим, хоча відомі згадки про його сина Джованні.

Не збереглось жодного підписаного твору Нардо ді Чоне. Вважають, що він виконав Розп'яття з головного вівтаря (нині флорентійська Галерея Уффіці)^[6], Мадонна з немовлям (Інститут мистецтв у Міннеаполісі), Мадонну з немовлям і святими (Національна галерея мистецтв США, Вашингтон), Мадонна з немовлям (Художній музей Мілвокі)^[7], фрески в костелі Бадія Фйорентіна^[8] та ще декілька творів.

Джерела

Hans Dietrich Gronau, Andrea Orcagna und Nardo di Cione. Eine stilgeschichtliche Untersuchung, Berlin, Deutscher Kunstverlag, 1937.
Richard Offner, A critical and historical corpus of Florentine painting, IV/2, Tendencies of Gothic in Florence.Nardo di Cione, New York University, New York1960.
A. Tartuferi (a cura di), Dal Duecento agli Orcagna. Il restauro della Madonna col Bambino di ignoto fiorentino del Duecento e del trittico di Santa Maria degli Angeli di Nardo di Cione, Sillabe, Livorno 2001.