Надєждін Михайло Володимирович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Надєждін.
Надєждін Михайло Володимирович
Народився18 травня 1935(1935-05-18) Редагувати інформацію у Вікіданих
Костянтинівка, Сумський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Помер5 грудня 2023(2023-12-05) Редагувати інформацію у Вікіданих (88 років)
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник
ВчителіКуко Олександр Семенович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна спілка художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиНадєждін Андрій Михайлович Редагувати інформацію у Вікіданих і Журавель Оксана Михайлівна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Народний художник України заслужений діяч мистецтв України

Михайло Володимирович Надєждін (18 травня 1935, село Костянтинівка Хотінський район, нині — Сумський район, Сумська область — 5 грудня 2023) — український художник, живописець, Заслужений діяч мистецтв України (1994), Народний художник України (1997). Лауреат премії А. О. Осмьоркіна. Депутат Кіровоградської обласної ради від партії «Батьківщина» блок Ю. Тимошенко.

Біографія

Михайло Володимирович Надєждін народився 18 травня 1935 року в селі Костянтинівка Хотінського району (нині — Сумського району), Сумської області в багатодітній селянській родині Володимира Івановича та Олександри Марківни Надєждіних. Михайло був шостою з десяти дітей в родині. Батьки працювали в колгоспі імені Чапаєва. Дід Михайла (по материнській лінії), Марко Іванович Надєждін був іконописцем. У 1939 році Надєждіни переїхали до містечка Білопілля, де пройшли дитинство та юність Михайла Володимировича. Навчався у Климівській школі, потім Білопільській 8-річній школі № 4. Згодом отримав середню освіту у Білопільській середній школі № 1, після закінчення якої у 1954 році призваний до лав Радянської армії[1].

У 1957 році, після демобілізації з армії, вступив до Дніпропетровського державного художнього училища, де навчався у художників-педагогів: Григорія Чернявського, Миколи Родзіна, Олександра Куко. Там же, у Дніпропетровську, 1962 року одружився зі студенткою медичного інституту Вірою Іванівною М'якою.

У 1962—1963 роках Михайло Надєждін працював по розподілу у Запорізькому (Верхньохортицькому) педагогічному училищі, де викладав малюнок. 19 червня 1963 року народився син Андрій. Художник з родиною переїжджає, на батьківщину дружини — до міста Кіровоград, де у 1963—1973 роках викладає у дитячій художній школі (нині — Дитяча художня школа імені О. О. Осмьоркіна), де організовує та бере участь у численних виставках.

У 1973—1989 роках працював у Кіровоградських художньо-виробничих майстернях Художнього Фонду УРСР, спочатку як художник-оформлювач (1973—1982), згодом — головним художником (1982—1989). У 1985 році ініціював створення в Кіровоградської обласної організації Спілки художників України. У 1989 році обраний її першим головою, на цій посаді залишається й донині.

Твори

  • 1955 — «Барнаул. Військовий табір».
  • 1961 — «Курс дніпропетровського художнього училища в парку Чкалова».
  • 1962 — «Автопортрет».
  • 1965 — «Стандартизація».
  • 1966 — «Хірургія».
  • 1967 — «Автопортрет».
  • 1968 — «Михайло Надеждін з дружиною Вірою в майстерні», «Фауст XX століття», «Двоє».
  • 1969 — «Сади Едему», «Художник і модель».
  • 1960-і — «Проєкт пам'ятника Дон-Кіхоту».
  • 1970 — «Художник і модель».
  • 1973 — «Портрет батька».
  • 1975 — «Сон», «Портрет дружини Віри».
  • 1991 — «Пошук».
  • 1992 — «Сади Едему».
  • 1994 — «Біля моря».
  • 1995 — «Рибалка на чорній річці», «Серпень».
  • 1999 — «В майстерні художника».
  • 2001 — «Курка чи яйце?», «Автопортрет».
  • 2008 — «Натюрморт з косівським глечиком».

Родина

  • Мати — Надєждіна Олександра Марківна, нагороджена орденом «Мати-героїня» за народження та виховання 10 дітей (5 синів та 5 дочок)[1].
  • Дружина — Надєждіна Віра Іванівна (до шлюбу М'яка; 1936—2009).

Діти:

Примітки

  1. ↑ а б Людмила Шестак (19 травня 2020). Білопільські стежки Михайла Надєждіна. bilopillia.city. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021.
  2. ↑ Б. П. Куманський Журавель Оксана Михайлівна [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Література

  • Микола Друченко Я і Ми в метаморфозах фантазій. 1+1. Михайло Надєждін, Андрій Надєждін. Живопис, Графіка. Каталог виставки. — Київ, 1994. — 40 с.
  • Надєждін Андрій Мистецькі простори Михайла Надєждіна / А. Надєждін // Образотворче мистецтво. — 2010. — № 2/3. — С. 130—131.
  • Олександр Федорук Творчість родини Надєждіних. Родина Надєждіних. Живопис. Графіка. Альбом-каталог. — Київ, 2005. — 80 с.