|
Нагірний Василь Григорович
Васи́ль Григо́рович Нагі́рний (27 липня 1958, Коломия, Станіславська область, нині Івано-Франківська область — 23 травня 2021[1], Коломия, Івано-Франківська область, Україна) — громадський діяч, член Національної спілки журналістів України (2000), член Національна спілка краєзнавців України (2007), член обласної спілки кінематографістів України (2010), член Коломийської асоціації мистців (2011). Публіцист, краєзнавець, журналіст, телерадіоведучий, документаліст, письменник. БіографіяЗ 1991 року почав публікуватися в першому демократичному часописі «Коломийський вісник». З 1996 р. працював у Коломийській загальноосвітній школі № 1 вчителем трудового навчання, валеології, основ безпеки життєдіяльності (ОБЖД). У 1999 році нагороджений грамотою Міністерства освіти України: «За вагомі заслуги в розвитку національної освіти». З 1997 року працював за сумісництвом, на посаді редактора відділу історії та культури газети «Коломийський вісник», «Вісник Коломиї», дайджесту «Всевідо». Після закриття друкованого органу, від 2002 року співпрацював з редакціями газет: «Людина і екологія», «Ділова газета», «Вільний голос», «Коломийські вісти», «Коломийська правда», «Народна трибуна», «Дзеркало Коломиї», «Коломия сьогодні», «Вік» (Коломия), «ЧАС» (Чернівці), «День» (Київ), «Галичина» (Івано-Франківськ)… Наукова роботаУ Львівському видавництві «Каменяр» вийшли тематичні статті, поміщені у збірниках «Промисловий та туристичний транспорт», випуск № 3 (2004), а також матеріали науково-практичної конференції про редакторку коломийських альманахів міжвоєнного періоду, сенаторку Олену Кисілевську (2005). Брав участь у підготовці до збірника краєзнавчих матеріалів «Коломийська Гуцульщина» (2006). Співавтор літературно-художнього видання «Діл», число 3 (2006), видання матеріалів Всеукраїнського науково-практичної конференції «Андрій Чайковський» (2007), присвяченої 150-річчю від дня народження письменника. Співпрацював над виданням другого тому збірника споминів і статей «Коломия і Коломийщина»[2] — Видання Комітету Коломиян. Філядельфія — Коломия (2008). Автор низки досліджень у Львівському незалежному культурологічному часописі «Ї» № 62 (2010). Співавтор книжки «Безсмертя беркута» (Сторінки життя і творчості корифея Коломийського театру Василя Симчича — 2015). Співавтор збірника матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції присвяченої 775-річчю першої літописної згадки про Коломию (2017), матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції «Коломия та Покуття у вирі державотворення ЗУНР» (2018). Друковані видання2010 року вийшла перша авторська книжка Василя Нагірного «Місто Кола — спадок предків» (телесценарії), далі були: «Александр Кіблер — світло і тіні маестро» (2015), "Від ресторації «Gambrinus» до «Гал-Пруту» (2016), «Мурованка — південні ворота Коломиї» (2016), «Дві долі одного життя» (2016), «Словник маловживаних слів Коломиї та прилеглих сіл» (2016, співавтор — О. Русакова), «Як в Коломиї у футбол грали» (2017), «Там, де сходило сонце імперії»[3] (2017), «Пам'ятні хрести Коломийщини» (2018), «Коломийські весілля — ретроспектива» (2018), роман-есей «Дім на кляшторному узвозі» (2018), «Ті, хто міряють землю ногами» (2019). У книжковій серії «Коломийська бібліотека», видавець Валерій Ковтун, побачили світ такі видання авторства Василя Нагірного: «Недавні історії давнього міста» (2011), «Коломийський календар історичних дат та персоналій» (2012), «Коломийські променади» (2014), «Мовчазні свідки минулого» (2016), Від 25 травня 2004 року Василь Нагірний — на посаді наукового працівника Національного музею народного мистецтва Гуцульщини і Покутті ім. о. Й. Кобринського. За цей час було укладено тематичні монографії з ілюстраціями «Пам'ятні хрести Коломийщини від найдавніших часів до половини XX ст.», «Розвідка про побудову Народного дому в Коломиї, в контексті історичних подій в Галичині 1848—1935 р.р.». Підготував ілюстроване дослідження: «Художнє дерево на тлі фрагментів коломийської архітектури». Зібрав фотогалерею: «Народні традиції і обряди Коломийщини (хрестини, весілля, проводи, похорони, Різдвяні і Великодні дійства)». Впорядкував до друку збірник: «Із закамарків пам'яті: приповідки, прислів'я, приказки, афоризми, крилаті вислови, народна мудрість Покутян». Відзначений керівництвом музею подякою: «За популяризацію музейної справи». 9 червня 2006 р. звільнився з посади. Василь Нагірний — член редакційно-видавничого комітету та автор наукових статей «Енциклопедії Коломийщини». Робота на телебаченніВід 2003 року, Василь Нагірний працював у Коломийській телерадіокомпанії «Нове Телебачення Краю» (ТРК «НТК»)[4], створив низку короткометражних документальних програм краєзнавчого характеру, у яких висвітлив життя, побут, звичаї, культуру, вірування наших краян.[5] Створив біля трьох сотень фільмів. Найкращі відзначені дипломами на конкурсах і фестивалях загальноукраїнського і міжнародного рівнів. Телепрограми поділені на цикли (серії): «Місто Кола — спадок предків», «Місто Кола — предки»[6], регіональний проект «Червоної Руси — підкова золота», та «Світлини коломийської родини». Всі програми виставлені на сайті каналу в Інтернеті. Телепроєкти Василя Нагірного відображають реальні історичні події, відкривають забуті й мало відомі сторінки краю та його мешканців, що спонукає до вдумливого і доступного сприйняття. До таких, скажімо, належать фільми «Щоденник 1946-го», чи «Коломия — коротка хроніка», презентації яких відбувалися в Музеї історії міста Коломиї. Нагороди
Пам'ять23 липня 2022 року вул. Лермонтова була перейменована на вул. Василя Нагірного [8]. 25 жовтня 2023 року була відкрита пам'ятна дошка Василю Нагірному на фасаді будинку, де він провів дитинство [9]. Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
