Міщенко Леоніла Іванівна
Леоніла Іванівна Міщенко (14 грудня 1922, Славута, Хмельницька область — 26 липня 2004, Львів) — українська літературознавиця, дослідниця Лесі Українки, партизанка-розвідниця під час німецько-радянської війни. Докторка філологічних наук (1975), із 1977 року — професорка, упродовж 1986—1991 — завідувачка кафедри української літератури Львівського державного університету імені Івана Франка, Заслужена професорка Львівського університету (2002)[2]. ЖиттєписУ 1940 році закінчила Славутську школу № 1. Під час німецько-радянської війни разом зі своєю вчителькою німецької мови Лідією Костянтинівною Ляпідус брала участь у партизанському русі, була розвідницею в партизанському загоні під командуванням І. О. Музальова, який діяв на півночі нинішньої Хмельницької області. Закінчила філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1951). З того часу і до останніх днів працювала у цьому вишу — на посадах від лаборантки до професорки кафедри української літератури імені М. Возняка. 1959 року захистила кандидатську дисертацію «Леся Українка в літературному процесі своєї доби» (офіційні опоненти Максим Рильський, Марія Деркач). Досліджувала творчість Лесі Українки.[3] Одружена з Володимиром Шпицею[4]. Померла у Львові, похована на Личаківському цвинтарі, поле № 86.[5] Праці
Примітки
Література
|