Мішин Василь Павлович

Мішин Василь Павлович
рос. Василий Павлович Мишин Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився18 січня 1917(1917-01-18) Редагувати інформацію у Вікіданих
Byvalind, Q4455603?, Богородський повітd, Московська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер10 жовтня 2001(2001-10-10) (у віці 84 роки)
Москва, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняТроєкуровське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоРосія Росія
Місце проживанняСРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьнауковець, конструктор Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьракетобудування Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materMoscow Aviation Institute
Вчене званняакадемік Російської академії наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМосковський авіаційний інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоРосійська академія наук і Академія наук СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Василь Павлович Мішин (рос. Васи́лий Па́влович Ми́шин) (18 січня 1917 — 10 жовтня 2001) російський інженер та видатний піонер ракетної промисловості Радянського Союзу, якого, однак найбільше запам'ятали через невдачі в радянській космічній програмі, котрі сталися під його керівництвом.

Біографія

Мішин народився в селі Биваліно Богородського повіту Московської губернії Російської імперії, вивчав математику в Московському авіаційному інституті[1].

Мішин був радянським вченим-ракетником і одним із перших радянських спеціалістів, який побачив об'єкти нацистської Німеччини Фау-2 наприкінці Другої світової війни разом з іншими вченими, такими як Сергій Корольов, який перед ним очолював конструкторське бюро ОКБ-1, і Валентин Глушко, який його змінив[2].

Мішин працював з Сергієм Корольовим, був його заступником в Дослідно-конструкторському бюро[3], працюючи над такими проєктами, як розробка першої радянської міжконтинентальної балістичної ракети, а також у програмах «Супутник»[2] і «Восток». Він став начальником конструкторського бюро ОКБ-1 Корольова і головним конструктором після смерті Корольова в 1966 році під час операції з видалення пухлини[1].

Ракетна програма «Н-1»

Мішин успадкував ракетну програму Н-1, метою якої була висадка людини на Місяць.

Розробка «Н-1» почалася 14 вересня 1956 року, за десять років до того, як Мішин її очолив. Спершу він був обраний для керування місією посадки на Місяць[4], яка вимагала конструкцію носія, здатного вивести на орбіту дев'яносто п'ять тонн вантажу. Це було набагато більше, порівняно з п'ятдесяти, а потім і сімдесяти п'ятьма тоннами, що вимагалися на початку розробки[5].

Корольов запропонував відмовитись від більшості звичайних наземних випробувань. За словами Корольова, це сталося через те, що належні об'єкти не зможуть отримаюти належного фінансування, і такий підхід також дозволить проводити більш ранні тестові польоти. Ця відмова від випробувань і стала фатальною для проєкту. Деяких невдач, з якими зіткнувся Мішин під час свого керівництва, можна було б уникнути, якби було проведено попередні випробування[6]. Для боротьби з несправностями двигунів під керівництвом Мішина була створена система «КОРД». Щоб запобігти нерівномірному польоту ракети внаслідок незбалансованої тяги, спричиненої несправністю двигуна, несправний двигун і двигун навпроти нього в базі ракети мали вимикатись. «KOРД» також зробить розрахунки, необхідні для компенсації відсутніх двигунів, що дозволить зберегти ту саму траєкторію польоту[7][8].

Врешті через ланцюг катастроф та відсутність належного фінансування програма була закрита.

Примітки

  1. ↑ а б Harvey, Brian (2007). Soviet and Russian Lunar Exploration. Chichester: Springer. с. 87. ISBN 978-0-387-21896-0.
  2. ↑ а б Harvey, Brian (2007). Soviet and Russian Lunar Exploration. Chichester: Springer. с. 10. ISBN 978-0-387-21896-0.
  3. ↑ Collins, Martin J. (1999). Space Race: The U.S.-U.S.S.R. Competition to Reach the Moon. San Francisco: Pomegranate. с. 65. ISBN 0-7649-0905-3.
  4. ↑ Harvey, Brian (2007). Soviet and Russian Lunar Exploration. Chichester: Springer. с. 115. ISBN 978-0-387-21896-0.
  5. ↑ Harvey, Brian (2007). Soviet and Russian Lunar Exploration. Chichester: Springer. с. 118–119. ISBN 978-0-387-21896-0.
  6. ↑ Harvey, Brian (2007). Soviet and Russian Lunar Exploration. Chichester: Springer. с. 121. ISBN 978-0-387-21896-0.
  7. ↑ Harvey, Brian (2007). Soviet and Russian Lunar Exploration. Chichester: Springer. с. 122–123. ISBN 978-0-387-21896-0.
  8. ↑ Дневники Василия Мишина В открытом доступе (рос.). Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 13 березня 2023.

Посилання

  • (рос.) Interview with Vasily Mishin one documentary made by BBC in which his role was shown