Мішель Дюрок

Мішель Дюрок
фр. Gérard Christophe Michel Duroc Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніфр. Géraud Hubert Christophe de Michel du Roc de Brion Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрізвиськоDuroc Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдоКристоф Мішель
Народився25 жовтня 1772(1772-10-25)
Понт-а-Муссон
Помер23 травня 1813(1813-05-23) (40 років)
Маркерсдорф
·загибель у бою
ПохованняCathédrale Saint-Louis-des-Invalidesd Редагувати інформацію у Вікіданих і Понт-а-Муссон Редагувати інформацію у Вікіданих
ПідданствоПерша Французька імперія
Національністьфранцуз
Діяльністьполітик, військовий очільник
Знання мовфранцузька[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникНаполеонівські війни Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулгерцог
Посадачлен Охоронного сенатуd Редагувати інформацію у Вікіданих, Grand Marshal of the Palaced Редагувати інформацію у Вікіданих і посол Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнягенерал
У шлюбі зМарі Мартінес де Ґервас
Діти1 син та 1донька
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий Хрест ордена Почесного легіону
, Кавалер Великого хреста ордена Святого Йосипа
 Редагувати інформацію у Вікіданих

Мішель Дюрок (фр. Gérard Christophe Michel Duroc; 25 жовтня 1772 — 23 травня 1813) — французький генерал, гофмаршал часів Першої Французької імперії.

Життєпис

Походив із дрібного дворянства. Народився у 1772 році у м.Понт-а-Муссон у родині військового. Дюрок здобув освіту у військовій школі Понт-а-Муссон, потім вступив до артилерійського училища у Шалоні. Вже у 1792 році отримав звання лейтенанта. Незабаром він став капітаном, а вслід за тим у 1796 році начальником штаба Італійської армії на чолі із Наполеоном Бонапарта. Дюрок відзначився в італійському поході, зокрема 1797 року у битві на річці Соча його було поранено. Згодом супроводжував Бонапарта в Єгипетському поході 1798—1799 року. На цей час він вже був очільником бригади. Дюрок відзначився у битвах при Яффі, Адукір, Сен-Жан д'Акр.

Брав участь у заколоті 18 брюмера 1799 року. Після цього виконував низку дипломатичних місій, зокрема в Берліні. Став помічником-ад'ютантом Першого консула. У 1800 році отримав звання бригадного генерала та губернатора Тюїльрі. Того ж року разом з Наполеоном Бонапартом узяв участь у новій війні проти Австрії, де Мішель Дюрок відзначився в битві при Маренго. Після завершення військової кампанії виконував доручення Бонапарта у Росії, Данії, Швеції, Австрії.

Після оголошення Франції імперією Дюрок став гофмаршалом двора Наполеона I та герцогом Бріоном. Надалі скрізь супроводжував Наполеона, зокрема командував гренадерами у битвах при Аустреліцом, Еслінзі, Ваграмі. Водночас очолював у 1806 році перемовини з прусським королем Фрідріхом-Вільгельмом III, курфюрстом Саксонії Фрідріхом-Августом III, створенні деяких держав Рейнського союзу й укладанню Цнаймського перемир'я у 1809 році.

За свої успіхи у 1808 році Дюрок отрима титул герцога Фріульського, Орден Почесного легіону, а після військової кампанії проти Росії — звання сенатора (1813 рік). Загинув 23 травня 1813 року, коли після перемоги французів у битві при Бауцені, переслідував відступаючого супротивника.

Похований у Домі Інвалідів. На честь нього названо одну із станцій Паризького метро.

Родина

Дружина — Марі Мартінес де Ґервас (1788—1871)

Діти:

  • Луї Наполеон (1811—1812)
  • Гортензія Марі-Ежені (1812—1829), герцогиня Фріульська

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела

  • Jean de La Tour: Duroc, 1772—1813. — Nouveau Monde, 2004. — «Collection: La bibliothèque Napoléon» — ISBN 2-84736-038-7
  • Chisholm, Hugh, ed. (1911). Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press. — which names as chief source for Durocs biography the Moniteur Universel (French official state periodical — 31 May 1797, 24 October 1798, 30 May 1813, &c.).
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мішель Дюрок