Мірсаїд Міршакар

Мірсаїд Міршакар
Мирсаид Миршакар
Мірсаїд Міршакар
Ім'я при народженніМирсаид Миршакаров
Народився23 квітня (6 травня) 1912(1912-05-06)
кишлак Синдев Ферганської області Російської імперії
Помер1 серпня 1993(1993-08-01) (81 рік)
Душанбе, Таджикистан
ПохованняДушанбе і Парк Лучобd
ГромадянствоСРСР СРСР
Таджикистан Таджикистан
Діяльністьписьменник, драматург і поет,
державний діяч
Сфера роботипоет[1][2], драматург[1][2], редактор[1][2], сценарист[1][2], творче та професійне письмоd[3], дитяча та підліткова літератураd[3], драма[3] і поезія[3]
Мова творівтаджицька
Напрямоксоціалістичний реалізм
Жанрвірші, поеми, п'єси
ЧленствоСП СРСР
ПартіяКПРС
ДітиZarrina Mirshakard, Міравзал Міршакаровd і Zulfiya Mirshakard
ПреміїСталінська премія (1950)
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»

Мірсаїд Міршакар (тадж. Мирсаид Миршакар, Мірсаїд Міршакаров / тадж. Мирсаид Миршакаров; *23 квітня (6 травня) 1912(19120506), кишлак Синдев Ферганської області Російської імперії — 1 серпня 1993) — таджицький радянський письменник, драматург і поет (класик сучасної таджицької літератури), державний діяч. Народний поет Таджикистану (1962). Лауреат Сталінської премії 3-го ступеню (1950). Член ВКП(б) (від 1942 року).

Біографія

Мірсаїд Міршакар народився 23 квітня (6 травня) 1912 року в кишлаку Синдев (тепер Шугнонської нохії Таджикистану) у родині дехканина, що займався тваринництвом.

Навчався у школі в кишлаку Поршнев, потім у школі-інтернаті Хорога. Юнаком-комсомольцем брав активну участь у зведенні Вахшської ГЕС. Будівництву каналу, який дав можливість зрошувати 6 000 гектарів землі, на яких були створені великі плантації бавовника, присвячена поема Міршакара «Прапор свободи».

М. Міршакар закінчив курси Центральної школи радянського і партійного будівництва у 1930 році.

Від 1930 року працював у газеті «Комсомоли Тоҷикистон», був редактором газети «Зарбдори сохтмони Вахш» («Ударник Вахшбуду»).

До 1937 року — у лавах Робітничо-селянської Червоної армії.

Від 1937 року — відповідальний секретар, редактор газети «Васияти Ленин».

У період 1940—43 років Мірсаїд Міршакар — відповідальний секретар Правління Спілки письменників Таджицької РСР. Був начальником репертуарного комітету Управління у справах мистецтв РНК Таджицької РСР.

У 1946—59 роках — відповідальний секретар Правління СП Таджицької РСР, заступник завідувача Відділу агітації та пропаганди ЦК КП Таджицької РСР.

Мірсаїд Міршакар — депутат Верховної Ради Таджицької РСР 3-9 скликань. Член ЦК КП Таджицької РСР від 1963 року.

У 1961—75 роки М. Міршакар посідав посаду Голови Верховної Ради Таджицької РСР.

Нагороди та звання

Літературна діяльність

Головні твори Мірсаїда Міршакара:

  • «Прапор бригади» (1934);
  • «Учитель любові» (1945);
  • «Ташбек і Гулькубран» (1946);
  • «Помилка Бобосафара» (1947);
  • «Золотий кишлак» (1949);
  • «Моє місто» (1951);
  • «Непокірний П'яндж» (1949);
  • «Тухматшоєв» (1953);
  • «Ленін на Памірі» (1955);
  • «Трагедія Усманова» (1957);
  • «Подруги» (1961);
  • «Любов і обов'язок» (1962);
  • «Погляд Леніна» (1964);
  • «Ледачий степ» (1964);
  • «Кохання горянки» (1964);
  • «Сторінки щоденника» (1975).

Також писав дитячі книжки, зокрема:

  • «Діти Індії»;
  • «Корабель мрії» (1965);
  • «Веління любові» (1969);
  • «Перли для Амріти» (1970);
  • «Дні юності» (1971);
  • «Під синім небом» (1974);
  • «Я їх люблю» (1975).

Посилання

  1. ↑ а б в г http://www.knowbysight.info/MMM/04564.asp
  2. ↑ а б в г http://www.tojikfilm.tj/index.php?option=com_content&view=article&id=583%3A2014-07-03-14-16-58&catid=27%3A2014-02-10-17-32-17&Itemid=206&lang=ru
  3. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних