|
Мінаков Микола Пилипович
Микола Пилипович Мінаков (* 8 грудня 1914 м. Суми — † 2006 Суми) — літературознавець, педагог, філолог, автор мариністичних досліджень. Керівник літературної студії «Орфей» (з 1950). Підготував цілу генерацію сумських поетів - Ан. Семенюту, Вас. Чубура, Вол. Затуливітра, Ан. Гризуна, Юр. Царика, Павла Скорика. ЖиттєписНародився в сім'ї наймита. Батько — Пилип Порфирович, працював підмайстром у сумській чоботарській майстерні. У дитинстві виховувався у батьковій родині в с. Новоіванівка Курської області. В 1924 р. сім'я повернулася в Суми, де батько завідував майстернею з пошиву та ремонту взуття для працівників міліції. 1931 Мінаков закінчив семирічку (Сумська школа № 2), навчався в училищі ФЗН імені Фрунзе та в дорожно-будівельному технікумі, який не закінчив за станом здоров'я. Вступив на робітничий факультет при Сумському педінституті, а після його закінчення — на літературний факультет цього ж навчального закладу, де й навчався до переводу факультету до Харкова. У 1937 р. з відзнакою закінчив Харківський педагогічний інститут. Вчителював у Вінниці, був викладачем у Сумському артучилищі, учителем мови і літератури в Сумській школі № 2. В 1938 — 1941 рр. навчався в аспірантурі при Харківському педінституті і за сумісництвом викладав російську літературу в Харківському інституті іноземних мов. У воєнні роки йому не вдалося знайти роботу за фахом, тому працював у редакції газети «Социалистическая стройка» у м. Акмолінськ, до завершення війни. З 1946 р. М. П. Мінаков працював на філологічних кафедрах (російської літератури, зарубіжної літератури, української мови) Сумського державного педагогічного інституту. Читав курси: вступ до літературознавства, історія античної літератури, історія літератури середніх віків, історія літератури епохи Відродження 17 століття, історія зарубіжної літератури 19 століття. Досліджував тему: «Л.Соболєв — флагман радянської мариністської літератури». В аспекті цієї проблеми опублікував тези «Флотська тема в радянській літературі», а також статті-рецензії «Оптимістична трагедія» В.Вишневського та «Океан» А Штейна. У місцевій пресі подав статті про творчість П.Ключини та О.Полатченка (альманах «Світанок»). Йому належать дослідження: «Проблема методу і періодизації в зарубіжній літературі 19 ст.», "Художній метод роману Байрона «Дон Жуан», основні положення якого автор розкрив у виступі на Всесоюзній міжвузівській конференції у Ризі (1969 р.). У центрі його наукового дослідження була тема «Снігурочка О.Островського у літературному процесі 19 — поч. 20 ст.», з якою він виступив перед учнями Лебединського педучилища. Тут же у світлі даної теми розповів про творчість Г.Ібсена, Г.Гауптмана, Лесі Українки. Вихованці студії «Орфей» .  Особливо велика заслуга М. П. Мінакова у вихованні молодих літературних талантів. 3 1950 р. він очолював обласне літературне об'єднання, керував міською та інститутською літературними студіями, зокрема Орфеєм, разом зі студентами випускав інститутську стіннівку «Радянський педагог». Серед літстудійців були відомі на сьогодні поети й письменники А. Семенюта, В. Чубур, В. Затуливітер, А. Гризун, Ю. Царик, П. Скорик та інші. М. П. Мінаков ставав першим і найприскіпливішим критиком творів молодих поетів. Саме з його ініціативи вийшло дві книжечки літстудійців «Світанок» і «Двадцятирічні». Це — перші сумські видання, що започаткували регулярний вихід подібних альманахів Сумщини. За 25 років літературного виховання молоді багато педагогів стали професійними письменниками. Усе це в подальшому вплинуло на створення в області письменницької організації.  На засіданнях літстудії «Орфей» частими гостями були відомі, але переслідувані на той час поети, журналісти, краєзнавці М. Данько, В. Баранкін, Г. Петров та інші. І в цьому була заслуга М. П. Мінакова, який усупереч партійним критикам і «борцям» із «буржуазним націоналізмом»' цінував талант і національну гідність українських діячів.  Про МінаковаВасиль Мартиненко, випускник Сумського педінституту ім. A.C. Макаренка 1966 року, журналіст.
Іван Корощенко, член Національної спілки письменників України. М. Конотоп.
Юрій Царик
Джерела |
|||||||||||||||||||||||
