Міметезит

Міметезит
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[d][1]
АбревіатураMim[2]
Хімічна формулаPb₅(AsO₄)₃Cl
Nickel-Strunz 108.BN.05[3]
Ідентифікація
Сингоніягексагональна сингонія
Колір рисибілий
Інші характеристики
Названо на честьмімезис (давньогрецька мова)[3]
Типова місцевістьЙоганнгеоргенштадт[3]
CMNS: Міметезит у Вікісховищі

Міметезит (рос. миметезит; англ. mimetesite; нім. Mimet(es)it m, Mimeten m) — мінерал, хлорарсенат свинцю острівної будови, групи апатиту.

Загальний опис

Хімічна формула: Pb5Cl[AsO4]3; AsO4 може заміщатися на PO4 з утворенням піроморфіту.

Склад у % (з родовища Бена-е-Падру, Сардинія): PbO — 67,29; Cl — 9,55; As2O5 — 23,16.

Домішки: P2O5, Sb2S5.

Сингонія моноклінна (псевдогексагональна).

Гексагонально-дипірамідальний вид.

Зустрічається у формі призматичних, короткопризматичних (діжкоподібних), рідше голчастих кристалів, а також кулястих та ниркоподібних і гроновидних агрегатів, друз.

Густина 7,2-7,3.

Твердість 3,5-4,0.

Колір блідо-жовтий, жовтувато-коричневий або оранжево-жовтий.

Риса біла.

Блиск від смоляного до напівалмазного.

Прозорий до напівпрозорого.

Злам раковистий.

Крихкий.

Вторинний мінерал, який асоціює з церуситом та лімонітом.

Зустрічається в зоні окиснення свинцевих руд. Відомий в Бадені, Гессе, Саксонії (ФРН), Пршибрамі (Чехія), Нерчинську (Росія), Пюї-де-Дом (Франція). Крім того, є в Англії, Швеції, Намібії, США.

Рідкісний.

Від грецьк. «міметес» — наслідувач (J.F.A.Breithaupt, 1841).

Різновиди

Розрізняють:

  • міметезит ванадіїстий (різновид міметезиту, який містить до 4 % V2O5);
  • міметезит звичайний (зайва назва міметезиту);
  • міметезит кальціїстий (різновид міметезиту, який містить до 9 % СаО);
  • міметезит кальціїсто-баріїстий (різновид міметезиту, який містить до 9 % СаО і 8 % ВаО);
  • міметезит фосфатистий (різновид міметезиту, який містить до 16 % P2O5);
  • міметезит фтористий (різновид міметезиту, який містить фтор, що заміщує хлор).

Див. також

Примітки

  1. ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.

Література

Посилання