Міклош Козма
Міклош Козма (угор. Vitéz Leveldi Kozma Miklós; 5 вересня 1884, Орадя — 8 грудня 1941, Ужгород) — угорський політик, міністр оборони і внутрішніх справ. Один із засновників Угорської асоціації національної оборони. Кавалерійський офіцерНародився в сім'ї генерала Ференца Козми, відомого поета, який писав під псевдонімом Ніколас Бард (поетом був і його дядько, політик-антисеміт Шандор Козма). Дід Міклоша Козми був особисто знайомий з Шандором Петефі. Козма закінчив Академію Ludoviceum, в 1904 отримав звання лейтенанта в гусарському полку. Навчався також на юридичному факультеті Католицького університету Петера Пазманя. У Першій світовій війні воював на Східному і Італійському фронтах. Дослужився до капітана австро-угорської кавалерії. Був нагороджений медаллю військових заслуг Signum Laudis. Гортистський політикУ громадянській війніКозма був одним із творців Угорської асоціації національної оборони (MOVE). Підтримував революцію, але був звільнений із держслужби через критичне ставлення до уряду графа Карої. Перебрався в Сегед, де приєднався до військ Міклоша Горті. Очолював гортистську службу пропаганди, активно брав участь в угорській громадянській війні 1919. Був одним з найближчих соратників лідера угорських ультраправих Дюли Гембеша. Був довіреною особою Горті і Гембеша, виступав посередником у конфліктах між ними. Саме через Козму Горті передав жорстку вимогу Гембешу утриматися від «заворушень справа», в іншому випадку погрожуючи розстрілом. З 1934 — член палати перів (Főrendiház) угорського парламенту. Медіамагнат, міністр і губернатор7 серпня 1920 Козма за пропозицією Горті очолив Угорське телеграфне агентство (MTI). Протягом декількох років Козма створив розгалужену і технічно оснащену мережу кореспондентських пунктів, радіоточок і кінотеатрів. MTI поступово взяла під контроль всю угорську пресу, Козма вважався ефективним інформаційним менеджером, модернізатором угорського радіомовлення. 4 березня 1935 Козма зайняв пост міністра внутрішніх справ в уряді Дюли Гембеша. У 1936 Козма деякий час був також міністром оборони. У своєму програмному виступі Козма солідаризувався з Італією, підтримавши ефіопську війну режиму Муссоліні, висловився за більш жорсткий адміністративний контроль над виборчим процесом і пообіцяв посилити боротьбу з бідністю — «там, де вона дійсно існує». Гембеш раптово помер 6 жовтня 1936. Уряд очолив Кальман Дараньї, з яким у Козми не склалася настільки ж тісна співпраця. 29 січня 1937 він пішов у відставку. Певну роль в цьому відіграв лідер Партії дрібних сільських господарів Тібор Екхардт (раніше соратник Козми по MOVE), який наполягав на несумісності статусів міністра і медіамагната. 1938 року особисто від тодішнього прем'єр-міністра Угорщини Імреді дістав завдання підготувати терористів, які опісля нелегально зі зброєю перетинали кордони Карпатської України (близько 800 осіб) і влаштовували терористичні акти проти влади та українського населення Карпатської України[2]. З 12 вересня 1940 до 8 грудня 1941 року[2] Козма обіймав посаду регентського комісара (інша назва — губернатор Закарпаття). Проводив політику асиміляції українців; переслідував український активістів, і водночас підтримував окрему «угроруську» ідентичність та діалект, окремий від українського. Підтримав заснування «Подкарпатського общества наук», виступивши на його відкритті 26 січня 1941 року, а також низки інших «угроруських» («карпаторусинських») організацій та видань. Також ув відвертим антисемітом, у 1941 році виселив 13 000 закарпатських євреїв у район Кам'янця-Подільського, на той час уже захопленого німецькими військами, де ті були знищені німцями[2]. Козма раптово помер 1941 року. Похорон проходив за державним церемоніалом, за участю прем'єр-міністра Ласло Бардоша. У сучасній Угорщині ставлення до фігури Козми в принципі негативне. Головна причина — його роль на першому етапі Другої світової війни, фактична участь у Голокості. Однак крайні праві кола високо оцінюють його діяльність і фактично успадкували плани зовнішньої експансії, особливо в Закарпатті. Періодично ставиться питання про відновлення зруйнованого в 1945 пам'ятника Міклошу Козма в Музеї радіо. ПриміткиДжерела
Посилання
|