|
Мікеле Андреоло
Мігель Анхель Андреоло Фроделла (ісп. Miguel Ángel Andreolo Frodella; нар. 6 вересня 1912, Кармело, Уругвай — пом. 15 травня 1981, Потенца, Італія) або Мікеле Андреоло (італ. Michele Andreolo) — уругвайський та італійський футболіст, півзахисник. Чемпіон світу. ЖиттєписНародився 6 вересня 1912 року в багатодітній родині італійських емігрантів. Футбольний шлях розпочинав у команді «Лібертад» (Долорес). На одному з матчів був присутній чемпіон світу Карлос Ріольфо, який запропонував Андреоло перейти до одного з провідних клубів Уругваю. Наступного року став гравцем столичного «Насьйоналя». У першому сезоні був дублером Рікардо Фассіо і майже не з'являвся в «основі» команди. Після переїзду останнього до міланського «Інтернаціонале» став одним з лідером клуба. 1932 року «Насьйональ», після тривалої перерви, здобув перемогу в національній лізі. Статус-кво був збережений і наступного року. Був включений до складу національної збірної на переможному для неї кубку Америки 1935 року, проте весь час перебував на лаві запасних. На його позиції виступав гравець «Пеньяроля» Лоренцо Фернандес (чемпіон світу 1930 року). 1934 року до Уругваю приїхав гравець італійської «Болоньї» Франциско Федулло, з наміром знайти кваліфікованого центрального хавбека. Мікеле Андреоло прийняв запрошення і наступного року переїхав на Апенніни. У складі нового клубу дебютував 29 вересня 1935 року у Флоренції. Гості здобули мінімальну перемогу над «Фіорентиною» (1:0). Того ж сезону «Болонья» обірвала п'ятирічну гегемонію в «Серії А» туринського «Ювентуса». У перші роки його гру журналісти часто порівнювали з грою іншого південноамериканця, чемпіона світу 1934 року, Луїса Монті. І здебільшого Андреоло мав більше схвальних відгуків. У складі «Болоньї», за вісім сезонів, у «Серії А» виходив на поле 165 разів і забив 24 м'ячі. Ці роки є найкращими в історії команди, чотири рази «Болонья» здобувала перемоги в чемпіонаті Італії, брала участь у кубку Мітропи. В 30-х роках футболісти з Південної Америки, які мали італійське коріння, приймали громадянство і грали за національну збірну. Серед чемпіонів світу 1934 року було п'ятеро «оріунді»: аргентинці Аттіліо Демарія, Луїс Монті, Раймундо Орсі, Енріке Гвайта і бразилець Анфілоджино Гваризі. Цим шляхом пішов і Мікеле Андреоло. Дебютував у збірній 17 травня 1936 року. У Римі господарі зіграли внічию зі збірною Австрії (2:2). Через два роки забив свій єдиний гол за національну команду. У Мілані італійці здобули переконливу перемогу над збірною Бельгії (6:1). У тому матчі за господарів також забивали Джузеппе Меацца, П'єро Пазінаті і Сільвіо Піола (тричі). На переможному чемпіонаті світу у Франції брав участь у всіх поєдинках. За підсумками турніру був включений до символічної збірної. Кольори збірної захищав до 1942 року. Востаннє вийшов на поле проти іспанців (перемога 4:0). Всього за сім років провів 26 матчів. 1944 року перейшов до римського «Лаціо». У повоєнні роки захищав кольори «Наполі». Завершив виступи на футбольних полях у складі команд «Серії С» — «Катанії» і «Форлі». В 50-х роках очолював італійські команди «Марсала» і «Таранто». Потім працював з молодіжним складом клубу «Потенца». Помер 15 травня 1981 року на 69-му році життя у місті Потенца. СтатистикаКлубна статистика
Матчі за збірну Статистика матчів і голів за збірну —
 Італія
Статистика виступів у кубку Мітропи
Титули і досягнення
ПриміткиПосилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
