|
Мухітдінов Нуритдін Акрамович
Нуритдин Акрамович Мухітдінов (6 (19) листопада 1917 БіографіяНародився в ташкентському приміському кишлаку Аллан в селянській родині (зараз це махалля Оклон Шайхантахурського району міста Ташкента). Його батько був головою кишлачної ради, а мати — дочкою крамаря, який займався торгівлею чаєм та галантерейними товарами. У 1932 році вступив до комсомолу. У 1935 році закінчив середню школу і кооперативний технікум, а в 1938 році — заочно Всесоюзний кооперативний інститут. У 1938—1939 роках — викладач Навчального комбінату Бухарської обласної Спілки споживчих товариств. У 1939—1946 роках — у Червоній Армії (РСЧА СРСР) на комсомольській і політичній роботі. У 1939 році брав участь у поході Червоної Армії в Західну Україну. З червня 1941 року був учасником німецько-радянської війни на західному кордоні СРСР, у складі 19-го Окремого понтонно-мостового полку. Учасник Сталінградської битви. Мав важкі поранення, але після госпіталю від демобілізації відмовився. Був скерований на перекваліфікацію у Військову академію зв'язку імені Будьонного. Закінчив прискорений курс фахівців з використання радіотехнічних засобів на фронті. Направлений в систему радіорозвідки. У 1943—1946 роках — заступник начальника, начальник Оперативної групи особливого призначення, дислокованої за кордоном СРСР. З 1946 року — на партійній роботі в апараті ЦК Компартії Узбецької РСР в якості лектора. Учасник будівництва Фархадської гідроелектростанції біля міста Беговату Узбецької РСР. У 1947—1948 роках — секретар Наманганського обласного комітету КП(б) Узбекистану. У листопаді 1948—1950 роках — 1-й секретар Наманганського обласного комітету КП(б) Узбекистану. З квітня 1950 по квітень 1951 року — одночасно секретар ЦК КП(б) Узбекистану по пропаганді (14 квітня 1950 — 30 січня 1951), 1-й секретар Ташкентського обласного комітету КП(б) Узбекистану (4 вересня 1950 — травень 1951) та голова Верховної ради Узбецької РСР (19 серпня 1950 — 1951). 18 травня 1951 — 7 квітня 1953 року — голова Ради Міністрів Узбецької РСР. 7 квітня 1953 — 18 грудня 1954 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів Узбецької РСР, міністр закордонних справ Узбецької РСР. 18 грудня 1954 — 22 грудня 1955 року — голова Ради Міністрів Узбецької РСР. 23 грудня 1955 — 28 грудня 1957 року — 1-й секретар ЦК КП Узбекистану. З 27 лютого 1956 по 17 грудня 1957 року — кандидат у члени Президії ЦК КПРС. З 17 грудня 1957 року по 31 жовтня 1961 року — член Президії ЦК КПРС і одночасно секретар ЦК КПРС. У 1961—1966 роках — заступник голови правління Центральної Спілки споживчих товариств (Центросоюзу) СРСР. У 1966—1968 роках — 1-й заступник голови Державного комітету з культурних зв'язків із зарубіжними країнами при Раді міністрів СРСР. З 12 лютого 1968 по 1 квітня 1977 року — надзвичайний і повноважний посол Радянського Союзу в Сирійській Арабській Республіці. У березні 1977 — листопаді 1986 року — заступник голови Торгово-промислової палати СРСР у місті Москві. У листопаді 1986 року повернувся до міста Ташкенту. У листопаді 1986 — травні 1989 року — радник Ради Міністрів Узбецької РСР. У травні 1989 — серпні 1991 року — голова Президії Товариства охорони пам'яток історії та культури Узбецької РСР. З 31 серпня 1991 року по 2008 рік — голова президії Товариства охорони пам'яток історії та культури держави Республіка Узбекистан. Нагороди та звання
Спогади, інтерв'ю
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
