|
Мухаммед бін Тані
Шейх Мухаммед бін Тані (араб. محمد بن ثاني), до 2 жовтня 1788 - 18 грудня 1878); повне ім'я - Мухаммед бін Тані бін Мухаммед аль-Тамір (араб. محمد بن ثاني بن محمد آل ثامر) - другий емір Дохи після свого батька, шейха Тані бін Мухаммеда Аль-Таміра, від 1868 року емір всього Катару[1]. Він відомий насамперед як батько шейха Джасіма бін Мухаммеда Аль Тані, засновника емірату Катар, який відбив свої володіння від османської армії наприкінці XIX століття[1]. БіографіяШейх Мухаммед бін Тані народився у Фувайріті (Катар) до 2 жовтня 1788. Він був другим з п'яти його синів[1]. 1847 року його родина переїхала до Дохи, де батько Мухаммеда зайняв посаду хакіма. Після смерті батька 1860 року Мухаммед став главою свого клану і хакімом Дохи. Незабаром шейх Мухаммед бін Тані розширив свій вплив на весь Катарський півострів і зміцнив свої позиції на зовнішньому рівні, вступивши в союз із Фейсалом бін Туркі, еміром другої саудівської держави, який особисто відвідав Катар на початку 1851 року. 1863 року катарці зробили спробу звільнитися з-під влади Бахрейну. 1867 року бахрейнці завдали поразки об'єднаним силам місцевих племен, але в вересні 1868 року англійці скинули шейха Бахрейну Мухаммада. Новий шейх Алі визнав незалежність Катару. 12 вересня 1868 року шейх Мухаммед бін Тані підписав договір з полковником Льюїсом Пеллі, британським резидентом у Перській затоці, який визнав незалежність Катару. У червні 1871 року Мухаммед бін Тані визнав васальну залежність від Османської імперії, в Ель-Бідді (передмісті Дохи) влаштувався спеціальний турецький чиновник, а шейх Мухаммед був оголошений каймакамом Катару. 1876 року Мухаммед бін Тані зрікся влади в зв'язку з похилим віком на користь свого старшого сина шейха Джасіма бін Мухаммада Аль Тані[1]. Шейх Мухаммед помер за два роки після свого зречення від престолу. Він помер 18 грудня 1878 року від старості[1]. ПриміткиПосилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
