uk %D0%9C%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2 %D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE %D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Муратов Павло Павлович
Муратов Павло Павлович
Муратов Павел Павлович
Ім'я при народженні	Муратов Павел Павлович
Народився	19 лютого (3 березня) 1881; місто Бобров (Воронезька обл., РФ)
Помер	5 лютого 1950 (68 років); Вотерфорд, Ірландія
Громадянство	Російська імперія, СРСР, Франція
Національність	росіянин
Діяльність	письменник, музейний працівник, мистецтвознавець
Сфера роботи	творче та професійне письмоd, мистецтвознавство, військова історія і перекладацтво[d]
Alma mater	Петербурзький державний університет шляхів сполучення
Мова творів	російська
Напрямок	романтичний реалізм
	Роботи у Вікіджерелах

~~|Lib=~~ ~~|Член КПРС=~~

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Муратов.

Мура́тов Павло́ Па́влович (рос. Муратов Павел Павлович, 19 лютого (3 березня) 1881(18810303) — 5 лютого, 1950) — російський письменник, музейний працівник, мистецтвознавець.

Життєпис

Народився в місті Бобров, Нині Воронезька область. Навчався в кадецькому корпусі. Вищу освіту отримав в Петербурзі, де закінчив залізничний Інститут шляхів сполучення. Створив першу подорож за кордон у 1905 — 1906 роках. По поверненню в Росію почав співпрацювати з російськими періодичними виданнями — (з 1906 р.) друкував статті в журналах «Весы», «Золотое руно», «Аполлон», «Старые годы».

Серед знайомих цього періоду -

Берберова Ніна Миколаївна (1901 — 1993)
Ходасевич Владислав Феліцианович (1886 — 1929)
Зайцев Борис Костянтинович (1881 — 1972)
Некрасов Костянтин Федорович (1873 — 1940).

Тісно співпрацював з видавцем Некрасовим К. Ф. Видавництво мало різноманітні відділи, серед яких (російською)-

«Переводная художественная литература»,
«Русская классика»,
«Современная русская литература»,
«Историческая литература»,
«Памятники Возрождения»,
«Памятники древнерусского искусства»,
«Биографическая библиотека».

До 1916 року, поки Некрасов не продав права на видавництво, з ним співпрацювали Олександр Блок, Костянтин Бальмонт, Валерій Брюсов, Андрій Бєлий, Олексій Толстой, Дмитро Мережковский, Федір Сологуб, Михайло Кузмін, В. Ходасевич, Б. Зайцев та інші. Належав до них і Муратов. З часткою цих літераторів Муратов зустрінеться в еміграції.

У 1914 році Некрасовразом з мистецтвознавцем П. П. Муратовым встиг надрукувати шість примірників литературно-художнього журналу «София», присвяченого дослідженням давньоруського мистецтва і порівняння його з мистецтвом західноєвропейським. В журнале тоді співпрацювали філософи Микола Бердяєв, М. Гершензон, В. Ходасевич, Б. Зайцев, И. Грабарь, Бенуа Олександр Миколайович та інші. Видання припинило існування у зв'язку з мобілізацією на фронт його багатьох співпрацівників, серед яких був і редактор П. П. Муратов. Муратов повернувся живим.

У 1918—1922 роках працював у відділі охорони пам'яток Наркомпроса РСФСР, разом з И.Грабарем брав участь в реставрації пам'яток Москви та Великого Новгорода. У 1918 році, аби підтримати литераторів в голодні роки, заснував разом з Ходасевичем та М. Осоргиним Книжкову красничку письменників. Муратов П. П. — також засновник Товариства італійських студій (итал. Studio Italiano).

Громадська діяльність Муратова не зупинялась на допомозі письменникам, бо голодували усі верства населення. Він брав участь в рятуванні не тільки письменників, співпрацював з Комитетом допомоги голодуючим (Помгол). У 1921 році, коли більшовицький уряд розпочав погроми громадських товариств інших ідейних (небільшовицьких) спрямувань, був заарештований разом з іншими співпрацівниками Помголу.

З 1922 року — в еміграції, спочатку мешкав у місті Берлін, потім перебрався у Рим. У 1927 році оселився у Парижі. Серед наукових зацікавлень Муратова — історія 1-ї світової війни. Драматичні політичні події в тогочасній Німеччині, прихід до влали фашистів в Німеччині і Іспанії спонукав старого історика і письменника перебратився і Велику Британію до початку нової війни. Помер у Ірландії.

Друковані твори

Образы Италии, II 1911-12, III Berlin, 1924
Герои и героини, 1918
Магические рассказы, 1922
Эгерия, Berlin, 1922
Рассказы // «Современные записки», № 20, 1924, № 24, 1925
Приключения Дафниса и Хлои // «Современные записки», № 28, 1926

Мавритания // «Современные записки», № 33, 1927

Les icones russes, Paris, 1927
The Russian Military Campaigns of 1941—1943 (by WED Allen and Paul Muratof, part 1, 1943)
The Russian Campaigns of 1944-45, New York, 1946 (by WED Allen and Paul Muratof)
Caucasian Battlefields: A History of the Wars on the Turko-Caucasian Border 1828—1921 (by WED Allen and Paul Muratof, 1953)

Джерела

А. М. Муратов Павел Петрович //Энциклопедия фантастики: Кто есть кто /Под ред. В.Гакова. Минск: Галаксиас, 1995, с. 398.
Deotto P. Mito e realta nelle 'Immagini d'Italia' di Muratov // L'Est europeo e l'Italia: Immagini e rapporti culturali. Studi in onore di Piero Cazzola. Genève: Slatkin, 1995, p. 419—428.
Lettere di P.P.Muratov a B.A.Grifcov // Europa Orientalis, 1994, XIII, № 1, p. 189—206.
Deotto P. Pavel Muratov i ego vklad v Serebrjanyj vek: Dissertacija. Milanskij universitet. (Dottorato di ricerca in Lingue e Letterature Slave comparate, VI ciclo). Milano, 1995
Толмачев В. М. Муратов, Павел Павлович// Культурология. XX век. Энциклопедия. Т.2. СПб.: Университетская книга, 1998, с.67-68 ([1])
Щемелёва Л. М. Муратов, Павел Павлович// Русские писатели 1800—1917. Биографический словарь. Т.4. М.: Большая российская энциклопедия; Фианит, 1999, с.171-175 (подробная биография, иконография, обширная библиография)
Себежко Е. С. Муратов: образ Италии // Она же. Друг друга отражают зеркала… Уильям Бекфорд и его след в русской литературе. Москва; Калуга: Полиграф-Информ, 2002, с.120-144
Примочкина Н. М. Горький и Павел Муратов: История литературных отношений// Новое литературное обозрение, 2003, № 61 (3), с.273-287
Deotto P. Pavel Muratov (1881—1950)// Twentieth-century Russian emigré writers / Ed. by Maria Rubins. Detroit: Thomson Gale, 2005