Довжина птаха становить 10-12 см, вага 9,5-13 г. Верхня частина тіла коричнева, крила і хвіст чорнувато-коричневі. Пера на спині мають помітні світлі стрижні. Обличчя, горло і верхня частина грудей чорнуваті, живіт білувато-кремовий, у деяких підвидів поцяткований темним лускоподібним візерунком. На надхвісті білувато-кремова пляма. Очі темно-карі, лапи сірувато-тілесного кольору, дзьоб сизий. Виду не притаманний статевий диморфізм. Представники різних підвидів дещо різняться за забарвлення.
Таксономія
В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис гострохвостої мунії до своєї книги «Ornithologie», описавши птаха за зразком з острова Реюньйон, як він помилково вважав (наразі вважається, що зразок прибув зі Шрі-Ланки)[4]. Він використав французьку назву Le gros-bec de l'Isle de Bourbon та латинську назву Coccothraustes Borbonica[5]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[6]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів була гострохвоста мунія, для якої Лінней придумав біномінальну назву Loxia striata[7]. Згодом вид був переведений до роду Мунія (Lonchura).
L. s. subsquamicollis (Baker, ECS, 1925) — південь М'янми, Таїланд, південний Індокитай, Малайський півострів, Суматра і сусідні острови;
L. s. swinhoei (Cabanis, 1882) — Південний і Південно-Східний Китай, Тайвань, Хайнань.
Поширення і екологія
Гострохвості мунії мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Таїланді, Китаї, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії, на Шрі-Ланці і Тайвані[9][10][11]. Вони живуть на відкритих місцевостях, зокрема на сухих луках, місцями порослих чагарниками і деревами, на узліссях та лісових галявинах, в чагарникових заростях. Зустрічаються парами, під час негніздового періоду зграйками до 30 птахів, на висоті до 2000 м над рівнем моря. Живляться насінням трав, зокрема гусятника і бамбука, вважаються шкідниками рисових посівів[12][13][14]. Розмножуються протягом всього року, в Індії і Таїланді переважно з лютого по вересень, на Малайському півострові переважно з червня по серпень. Гніздо велике, кулеподібне, робиться з трави, гілочок та іншого рослинного матеріалу. В кладці від 3 до 8 білих яєць. Інкубаційний період триває 20 днів. Будують гніздо, насиджують яйця і доглядають за пташенятами і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще через деякий час.
↑Grimmett, Richard; Inskipp, Carol, Inskipp, Tim & Byers, Clive (1999): Birds of India, Pakistan, Nepal, Bangladesh, Bhutan, Sri Lanka, and the Maldives. Princeton University Press, Princeton, N.J., ISBN 0-691-04910-6
↑Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1968). Check-list of birds of the world. Т. 14. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 373.
↑Pillai, N. G. (1968). The greenalgae, Spirogyra sp., in the diet of the White-backedMunia, Lonchura striata (Linn.). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 65: 490—491.
Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
