Мунія борнейська

? Мунія борнейська
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Астрильдові (Estrildidae) Рід: Мунія (Lonchura) Вид: Мунія борнейська
Біноміальна назва
Lonchura fuscans (Cassin, 1852)
Синоніми
Spermestes fuscans Uroloncha fuscans
Посилання
Вікісховище: Lonchura fuscans Віківиди: Lonchura fuscans EOL: 917691 ITIS: 560849 МСОП: 22719812 NCBI: 2448697

Му́нія борнейська[2] (Lonchura fuscans) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає на Калімантані та сусідніх островах[4].

Опис

Борнейська мунія

Довжина птаха становить 11 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення переважно темно-коричневе. Обличчя, горло, крила і хвіст чорнувато-коричневі, пера на грудях з боків та на боках мають чорні краї, що формує на боках лускоподібний візерунок. Очі темно-карі, дзьоб зверху чорнуватий, знизу сизий, лапи сизі. У молодих птахів дзьоб повністю чорний.

Поширення і екологія

Борнейські мунії мешкають на Калімантані, а також на островах Натуна^[en], Банггі^[en], Мапун^[en] і Сулу. Вони живуть в чагарникових заростях, рідколіссях, на узліссях і галявинах, в садах і на полях. Живляться насінням трав, іноді також ягодами, плодами і пагонами. Розмножуються протягом всього року з піком у жовтні-травні. Гніздо кулеподібне, розміщується в дуплі або в густій кроні дерева. В кладці від 3 до 6 білих яєць. Інкубаційний період триває 14 днів. Будують гніздо, насиджують яйця і доглядають за пташенятами і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 20-23 дні після вилуплення.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Lonchura fuscans: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 16 вересня 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 вересня 2022.
4. Phillipps, Quentin; Phillipps, Karen (2011). Phillipps’ Field Guide to the Birds of Borneo. Oxford, UK: John Beaufoy Publishing. ISBN 978-1-906780-56-2.

Джерела

• Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
• Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.