Музика (видавництво)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Музика.
Музика
Музыка
Типвидавництво музики
Правова формавідкрите акціонерне товариство
Галузьвидавнича справа
Засновано1918
Штаб-квартираМосква
musica.ru

Видавництво «Му́зика» (рос. Издательство «Музыка») — найбільше і найстаріше радянське, а нині російське спеціалізоване видавництво в галузі музичного мистецтва. Засноване 1918 року.

Історія

Попередником видавництва була нотноторгова та видавнича фірма російського музичного видавця Петра Івановича Юргенсона — «П. Юргенсон»[ru], яка розпочала свою діяльність у музично-видавничій галузі 1861 року. Підприємство видало значний об'єм педагогічної літератури, опублікувало велику кількість творів російської та зарубіжної музики. Після смерті Петра Юргенсона у 1904 році його справу успішно продовжив його син Борис Петрович Юргенсон[1].

1918 року фірма була націоналізована і до 1921 року продовжила роботу як підрозділ Музичного відділу Народного комісаріату просвіти РСФРР, а потім як Музсектор Держвидаву РРФСР. У 1930 році установа набула самостійності і стала називається — «Музгіз» (разом з відділенням у Ленінграді увійшло у сиситему Об'єднання державних книжково-журнальних видавництв). З 1954 року — у системі Головвидаву при Міністерстві культури СРСР. У 1964 році на базі видавництв «Музгізу» та «Радянського композитора» було утворене Всесоюзне видавництво «Музика» з подвійним підпорядкуванням — Комітету з питань друку при Раді Міністрів СРСР і Спілці композиторів СРСР[2], яке 1967 року знову розділилося на два видавництва — «Музика» і «Радянський композитор»[3] і знову стало самостійним[2].

До 1992 року працювало в системі Державного комітету Ради Міністрів СРСР у справах видавництв, поліграфії та книжкової торгівлі. До 2003 року мало філію в Санкт-Петербурзі. У віданні видавництва «Музика» перебувала Спеціальна бібліотека (Нотниця) — одне з найбільших в СРСР нотосховищ (2007 року передана до бібліотеки Московської консерваторії)[2].

Працівники

Видавництво в різний час очолювали російські музиканти: Павло Ламм, Ігор Белза, Костянтин Фортунатов; тут працювали Микола Жиляєв, Юрій Оленєв, Сергій Павчинський, Василь Кисельов, Костянтин Титаренко, Євгенія Гордєєва, Ангеліна Зоріна. З 1988 року головний редактор Валентина Рубцова. З 2003 року директор Марк Зільберквіт[2].

Продукція

За радянських часів — найбільше музичне видавництво країни, випускало ноти (зокрема об'ємні оперні клавіри та складні партитури)[2], російську і закордонну класичну музичну літературу, твори радянських композиторів, книги з естетики і музикознавства, підручники. Станом на початок 1980-х щорічний наклад становив понад 10 мільйонів екземплярів[4]. Після розпаду СРСР ці традиції збереглися. Серед найбільших проєктів останніх років:

  • «Тематико-бібліографічний покажчик творів Петра Чайковського» (2003);
  • повне Зібрання творів Олександра Скрябіна (у 12 томах, 2011—2021)[2].

Примітки

  1. ↑ Издательский дом «Музыка» — «П. Юргенсон». (рос.)
  2. ↑ а б в г д е «Музыка» / Большая российская энциклопедия. (рос.)
  3. ↑ Музыкальная энциклопедия, 1976, с. 751.
  4. ↑ Книговедение: энциклопедический словарь, 1982.

Література