Музей окупації Латвії

|-фонд=

Музей окупації Латвії
латис. Latvijas Okupācijas muzejs
56°56′49″ пн. ш. 24°06′24″ сх. д.
Тип	історичний[1]
Країна	Латвія[2]
Розташування	площа Латиських стрільців^d
Адреса	пл. Стрільців, 1
Засновано	1993[3]
Фонд	64 487[3]
Відвідувачі	понад 100 тисяч осіб (щороку)
Директор	Гундега Міцхела
Сайт	occupationmuseum.lv
Музей окупації Латвії (Латвія)
Музей окупації Латвії у Вікісховищі

Музе́й окупа́ції Ла́твії (латис. Latvijas Okupācijas muzejs) — музей у столиці Латвії місті Рига, присвячений висвітленню становища Латвії під час окупації 1940—91 років.

Загальні дані

Музейний заклад міститься в модерній будівлі в середмісті й розташований за адресою пл. Стрільців, 1, Рига LV-1050, Латвія. Раніше в будівлі, спеціально зведеній у 1971 році, містився Меморіальний музей Червоних латиських стрільців, що був філією Латвійського Музею революції, але з виходом Латвії зі складу Радянського Союзу на початку 1990-х ці музейні заклади припинили своє існування з об'єктивних причин.

Режим роботи музею:

• від 1 травня до 30 жовтня — щодня від 11.00 до 18.00;
• від 1 жовтня до 30 квітня — щодня від 11.00 до 17.00;
• вихідний день — щопонеділка.

Вхід до музею є безкоштовним.

Директором музейного закладу є Гундега Міцхела.

З історії та діяльності музею

Музей окупації Латвії був заснований у 1993 році Фондом (від 2006-го — Асоціацією) Музею окупації. Музей був створений для того, щоб зрозуміти «складну історію Латвії XX сторіччя» та познайомити з «п'ятдесятирічною історією панування тоталітарних режимів у Латвії».

У дослідницькій роботі музею беруть участь вчені, як із самої Латвії, так і зі Швеції, Великої Британії, США, Росії. У рамках діяльності закладу реалізується низка дослідницьких проектів. Так, проект «Збір відеосвідчень осіб, які пережили депортацію» проводиться під егідою Єврокомісії в межах спецпрограми «Культура-2000».

Музеєм також створені пересувні виставки (декількома мовами):

• «Латвія у 1939–1991 рр.: від окупації до свободи» — експонується у школах та музеях Латвії;
• «Латвія повертається в Європу» — демонструвалася в Європі (у тому числі в будівлі Європарламенту[4]), Австралії, Канаді;
• «Латвія повертається у вільний світ» — експонувалася в США[5].

У музейному закладі проводяться тематичні зустрічі, вечори, інші заходи. Музей видає періодичне видання — «Щорічник Музею окупації Латвії».

Музей окупації Латвії включений до Державного дипломатичного протоколу Латвії — відтак його відвідання є обов'язковим для іноземних державних діячів, дипломатів та членів міжнародних організацій.

Щороку музей відвідують понад 100 тисяч осіб, більшість з яких є іноземцями.

Фонди та експозиція

Фрагмент музейної експозиції

Фонди Музею окупації Латвії налічують близько 30 тисяч документів, світлин, письмових, усних і матеріальних свідчень, що відображають історію країни від 1940 до 1991 року, а також пам'ятні речі з місць ув'язнення і так званих спецпоселень.

Музейна експозиція поділена її творцями на 3 етапи:

1. «перший рік радянської окупації (1940-41)»;
2. «окупація нацистською Німеччиною (1941-44)» — тут спеціальний відділ присвячений Голокосту на території Латвії;
3. «повоєнна радянська окупація (1944-91)».

Скандали з відвідуванням

Музей окупації Латвії декілька разів потрапляв у повідомленні ЗМІ як причина скандальних чи неоднозначних ситуацій.

Так, у 2005 році Музей окупації Латвії відвідав посол Росії в цій країні Віктор Калюжний (Виктор Калюжный^[ru]) і назвав експозицію «однобічною»[6]. Навіть сам факт відвідання закладу російським послом викликав обурення у низки політсил сучасної Росії[7].

А в середині грудня 2010 року у скандал з музеєм виявилась втягнутою висока українська офіційна делегація на чолі з Президентом України Віктором Януковичем. На 15-е і 16-е грудня був запланований дводенний державний візит українського президента до Риги, але фактично в його ході статус заходу змінили на «офіційний», а сам пан Янукович повернувся до України у ніч проти 16 грудня. «Урізаною», таким чином, виявилася 2-га частина візиту — його 2-й день, у який передбачалось відвідання Музею окупації Латвії, що передбачене диппротоколом, проте, як повідомляє «Інтерфакс», посилаючись на своє джерело, українська делегація пропозицію відвідати музей відхилила (до того ж таки міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко, за інформацією ЗМІ, заклад відвідав)[8].

Див. також

• День окупації Латвійської Республіки
• Музей комунізму (Прага)
• Музей радянської окупації (Тбілісі)
• Музей совєтської окупації

Примітки

1. https://en.wikipedia.org/wiki/Museum_of_the_Occupation_of_Latvia
2. GeoNames — 2005.
   d:Track:Q830106
3. Muzeju statistika 2018 // Latvijas Atvērto datu portāls — Latvijas Republikas Kultūras ministrija.
   d:Track:Q16361564d:Track:Q71306789
4. Вероніка Федоренко Окупація на експорт [Архівовано 21 квітня 2008 у Wayback Machine.] «Бизнес & Балтия» № 191 (1069) від 2 жовтня 1998 року
5. Музей окупації Латвії. Архів оригіналу за 5 грудня 2007. Процитовано 16 грудня 2010.
6. Даниил Смирнов Калюжный посетил Музей оккупации. Но остался при своем мнении. [Архівовано 21 квітня 2008 у Wayback Machine.] «Час. Ежедневная газета Латвии.» 29.01.2005
7. Полемика и дискуссии: № 5268: МИД РФ должен срочно дезавуировать посещение российским послом 'Музея оккупации Латвии". Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 16 грудня 2010.
8. Візит президента України до Латвії скоротили. інф. Кореспондент.net (в рамках офіційної партнерської угоди з Українською службою Бі-Бі-Сі) за 16 грудня 2010 року. Архів оригіналу за 21 січня 2011.

Джерела та посилання

• Вебсторінка музею [Архівовано 5 травня 2012 у Wayback Machine.] (англ.) (латис.) (нім.) (рос.)
• Блог з описом музею та світлинами низки експонатів
• Експонати Музею окупації Латвії у базі Віртуального музею Гулага