Моріц Бенедикт Кантор

Моріц Бенедикт Кантор
нім. Moritz Benedikt Cantor
Народився23 серпня 1829(1829-08-23)[1][2][…]
Мангайм, Велике герцогство Баденське, Німецький союз, Німеччина[1][4][5]
Помер10 квітня 1920(1920-04-10)[1][5] (90 років)
Гайдельберг, Баденська республіка, Німецький Райх[1][5]
ПохованняБерґфрідгоф[6]
Країна Німецька імперія
Діяльністьматематик, історик математики, історик, викладач університету
Alma materГеттінгенський університет
Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Галузьісторія, математика і історія математики[7]
ЗакладГайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Науковий керівникFranz Ferdinand Schweinsd[8]
Аспіранти, докторантиKarl Boppd[8]
Joseph Carlebachd[8]
ЧленствоЛеопольдина
Петербурзька академія наук
Гайдельберзька академія наук
Російська академія наук
Туринська академія наук[5]
Автограф
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Моріц Бенедикт Кантор у Вікісховищі

Моріц Бенедикт Кантор (нім. Moritz Benedikt Cantor; 23 серпня 1829, Мангайм, Велике герцогство Баденське, Німецький союз — 10 квітня 1920, Гейдельберг, Баденська республіка, Веймарська республіка, Німецька імперія) — німецький історик математики. Написав книгу «Geschichte der Mathematik», що складалася з 3 томів, надрукованих дрібним шрифтом, обсягом близько 3600 сторінок (його співробітники доповнили книгу четвертим томом).

Життєпис

1851 року — доктор Гейдельберзького університету, пізніше — професор у ньому ж. Від 1859 року став брати участь у Zeitschrift für Mathematik und Physik[de], де працював редактором історичного відділу, виділеного 1879 року в окреме видання.

В історії математики Кантор відомий як опонент і критик трактувань Густава Яльмара Енестрома.

Пам'ять

1970 року Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Моріца Кантора кратеру на зворотному боці Місяця.

Бібліографія

Основні праці:

  • Mathematische Beiträge zum Kulturleben der Völker, 1863
  • Die römischen Agrimensoren und ihre Stellung in der Geschichte der Feldmesskunst. Eine historisch-mathematische Untersuchung. Mit 5 Lithographirten Tafeln. Leipzig: BG Teubner, 1875. Повний текст
  • Vorlesungen über geschichte der mathematik Leipzig: BG Teubner, 1894–1908. Bd. 1, Bd. 2, Bd. 3, Bd. 4
  • Das Gesetz im Zufall, 1877

Примітки

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #116443618 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  4. ↑ Б. Галеркин Кантор, Мориц // Еврейская энциклопедия — СПб: 1911. — Т. 9. — С. 245–246.
  5. ↑ а б в г www.accademiadellescienze.it
  6. ↑ Find a Grave — 1996.
  7. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  8. ↑ а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.

Джерела

Посилання