Монумент Йонагуні
24°26′09″ пн. ш. 123°00′41″ сх. д. / 24.435833333333° пн. ш. 123.01138888889° сх. д. «Монумент Йонагуні» (яп. 与 那 国 海底 構造物, йонагуні кайтей ко:дзо:буцу), йонагуні-дзіма кайтей тікей (яп. 与 那 国 島 海底 地形) — масивне підводне утворення, виявлене поблизу японського острова Йонагуні, найзахіднішого з групи островів Рюкю. Походження цього утворення є предметом дискусії, немає згоди в питанні, чи є воно повністю природним, або має часткове чи повне штучне походження. ВиявленняУ морі біля острова Йонагуні мешкає велика популяція акул-молотів, на яких охочі подивитися дайвери з усього світу. В 1986 Кіхатіро Аратаке (директор туристичної асоціації острова Йонагуні), підшукуючи гарне місце для спостереження за акулами, зауважив ряд одиночних скельних утворень, що лежать на глибині 5 м під водою. За зовнішнім виглядом вони нагадували архітектурні будівлі, чим і зумовили інтерес до себе[1][2]. Знахідка нагадує тераси на схилі гори на зразок величезних сходів або амфітеатру. Основа цієї структури лежить на глибині 30 м під поверхнею океану і піднімається на висоту 24 м[3]. ДослідженняДетально місце було досліджене лише через 12 років після відкриття, навесні 1997 році, коли японський промисловець Ясуо Ватанабе спонсорував дослідницьку експедицію. Очолював її відомий дослідник старожитностей і письменник Грем Хенкок, який випадково довідався про цей об'єкт і запросив із собою геолога Роберта Шоха, професора Бостонського Університету, та письменника Джонні Ентоні Веста[3]. Роберт Шох, а також Патрік Д. Нанн, професор океанічних наук про Землю в Університеті Південної частини Тихого океану, зробили висновок, що утворення є суто природними[4]. Незабаром після цього група вчених під керівництвом Масаакі Кімура з університету Рюкю[en] відвідали місце, в якому розміщувалися ці утворення. Кімура став рішучим прихильником думки, що ці утворення є рукотворними спорудами[5][6]. Кімура стверджував, що ідентифікував 10 структур біля Йонагуні та ще 5 пов'язаних структур біля острова Окінава. Загалом «руїни» споруд, згідно з його оцінками, охоплюють площу 300 на 150 м.[7] З тих пір вони стали найпопулярнішою пам'яткою у дайверів, попри сильну течію в цьому районі[2]. Французький фрі-дайвер Жак Майоль написав книгу про свої занурення до монументів і знахідку «очей», вирізьблених у підводних скелях[8]. Німецький геолог Вольф Віхманн вивчав утворення в 1999 році під час експедиції, організованої Spiegel TV. Його висновки були критичними: «монумент» є природним утворенням[9][10]. У 2019 році Такаюкі Огата та інші дослідники провели топографічний аналіз острова Йонагуні. Вони прийшли до висновку, що гадані руїни — це скельні формації, що зазнали ерозії. Вони є продовженням утворень, звичайних для південного узбережжя острова Йонагуні[11]. Версія штучного походженняЦе геологічне утворення часто описується як «підводне місто» та «японська Атлантида» за ступінчасту форму[8][12]. Його створення нерідко приписується невідомій цивілізації, жителям міфічного континенту Му чи інопланетянам[8][13][14]. Більш історична версія пов'язує його появу з культурою дзьомон[15]. BBC і Discovery Channel випустили документальні фільми, які містять версію про рукотворне походження скель Йонагуні[8]. Масаакі Кімура запропонував класифікацію того, що вважав руїнами затонулого міста: фортеця, тріумфальна арка, п'ять храмів і принаймні один великий стадіон; усі з'єднані дорогами та водними каналами, частково захищені величезними підпірними стінами. На думку Кімури, руїнам щонайменше 5 тис. років, зважаючи на сталактити, знайдених у підводних печерах, які, за його словами, затонули разом з містом. Тору Оучі, доцент кафедри сейсмології в Університеті Кобе, підтримує гіпотезу Кімури[7]. За результатами експедиції 1997 року Роберт Шох повідомив, що вважає монумент нерукотворною спорудою[3]. Під час відвідування руїн він не виявив у них «нічого людського»[8]. Він зазначає, що моноліт складається з пісковика, а цей камінь має властивість розтріскуватися вздовж площин[3]. Археологічні знахідки свідчать, що острови Рюкю, біля яких розташований «монумент», були населені культурою Дапенден близько 5 тис. років до н. е. В той час «монумент» уже перебував під водою[8]. Фільмографія
Див. такожПримітки
Посилання |