Монастирська Людмила Вікторівна

Людмила Монастирська лат. Liudmyla Monastyrska
Основна інформація
Дата народження	25 травня 1975(1975-05-25)  (49 років)
Місце народження	Іркліїв, Черкаська область, Україна
Роки активності	з 1996 року дотепер
Громадянство	Україна
Професії	оперна співачка
Освіта	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського  і Київська муніципальна академія музики імені Рейнгольда Глієра
Співацький голос	сопрано
Інструменти	вокал^[d]
Нагороди	(2014) Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (2015)
Цитати у Вікіцитатах

Людмила Вікторівна Монастирська (до шлюбу Повстенко, лат. Liudmyla Monastyrska, 1975, Іркліїв, Черкаська область, Україна) — провідна українська оперна співачка, сопрано (spinto soprano), солістка Національної опери України. Заслужена артистка України (2013)[1]. Народна артистка України (2017р.). Лавреатка Національної премії ім. Шевченка 2014 року за вокальні партії в оперних виставах[2][3]. У 2015 році за розвиток зв'язків з Італією нагороджена державною нагородою Італійської Республіки — орденом «Зірки Італії»[4]. Співає на найпрестижніших оперних сценах світу: «Ла Скала» в Мілані, Королівському театрі Ковент-гарден у Лондоні, «Метрополітен-опера» у Нью-Йорку.

Біографія

Як сказала Людмила Повстенко[5] в інтерв'ю газеті «День», її батько — бізнесмен, а мати — педагогиня-філологиня, однак у будинку завжди була музика, зокрема, народні пісні, які співала мати і які стали дуже важливими для неї.[6] У музичній школі Людмила навчалася грі на фортепіано. Любов до співу успадкувала від матері, для якої «співати — як дихати!»[5], тому подальшу освіту пов'язала з вокалом.

У 15 років почала вчитися співу в Київському музичному училищі імені Глієра у Івана Гнатовича Паливоди. У 2000 році закінчила Київську консерваторію (нині Національна музична академія України імені П. І. Чайковського), де навчалася вокалу у Діани Петриненко.

У 1996 році почала співати у оперній студії Київської консерваторії. Тут дебютувала в ролі Наталки Полтавки в опері Миколи Лисенка «Наталка Полтавка». Потім виконувала партію Тетяни в опері Петра Чайковського «Євгеній Онєгін», а після закінчення консерваторії стала солісткою цієї студії. У 1997 році завоювала першу премію («Гран-прі») на Міжнародному музичному конкурсі ім. Миколи Лисенка.

Зовнішні зображення
	В опері «Сільська честь»
	Її творчість шанують у всьому світі
	Чергова репетиція
	Сольний концерт оперної примадони

Дебютувала в Національній опері України 2008 року в опері Джузеппе Верді «Аїда», у ролі Аїди. У Національній опері виконувала провідні партії для драматичного сопрано: Джоконда («Джоконда»), Сантуцца («Сільська честь»), Амелія («Бал-маскарад»).

Першим спектаклем за кордоном було концертне виконання «Тоски» Джакомо Пуччіні в норвезькому місті Тронгеймі.[7]

У 2010 році співачка виступала у головній партії Тоски Джакомо Пуччіні у Німецькій опері в Берліні, що привело її на фестиваль Пуччіні (Festival Puccini) в Торре дель Лаго, В'яреджо, Італія, під проводом диригента Альберто Веронезі (Alberto Veronesi).

2011 року вона виконувала партію Леді Макбет в опері Верді «Макбет» у Королівському театрі Ковент Гарден у Лондоні, диригував Антоніо Паппано (Antonio Pappano). Партію Макбета виконував відомий британський баритон Саймон Кінлісайд (Simon Keenlyside). Відеозапис вистави «Макбет» був виданий на DVD. Цього ж року давала концерти в Америці, а в 2012 уклала серйозний контракт із берлінською «Німецькою оперою».[7]

У лютому 2012 року виконуваоа партію Аїди в одному з провідних оперних театрів світу «Ла Скала» у Мілані.

23 листопада 2012 року Людмила Монастирська виступила на сцені «Метрополітен-опера» у провідній партії Аїди в однойменній опері Джузеппе Верді і завоювала визнання як у слухацької аудиторії, так і у музичної критики. Музкритикиня газети «The New York Times» Коріна да Фонсека-Вольгайм[8] писала:

Пані Монастирська, з Києва, України, визнана зірка оперного театру цього міста, прийшла до Метрополітен-опера повністю зрілою артисткою. Вона обдарована соковитим округленим сопрано, яке зберігає свою яскравість навіть на найніжніших нотах. Її «O patria mia» була красиво намальована і розфарбована темними інтонаціями, які додали драматичної інтенсивності.[8]

Її партнером на сцені був Роберто Аланья, який виконував партію Радамеса. Для цієї версії «Аїди» була організована пряма трансляція з театру Метрополітен на телебаченні високої чіткості для всього світу, у тому числі у кінотеатрах.

У 2013 році Монастирська співала разом з Лео Нуччі та Пласідо Домінґо у лондонському Королівському оперному театрі Ковент-Гарден (Royal Opera House) у опері Верді «Набукко», де виконувала роль Абігаїли. Ця вистава широко транслювалася через Royal Opera House Cinema.

У 2015 році у Валенсії Людмила Монастирська разом із Пласідо Домінго та диригентом Зубіном Метою проспівала 7 вистав опери Верді «Сила долі», у якій вона створила образ Леонори.[7]

Виступаючи на світових сценах, співачка не забуває про своє коріння, про українську народну пісню. Вона виступає на сцені Національної опери України, дає концерти у Національній філармонії України. Крім оперних спектаклів, виконує українські пісні.[9] Серед найулюбленіших:

• Не питай, чого в мене заплакані очі;
• Нащо мені чорні брови, нащо карі очі?;
• О милий мій, молю тебе, зоря зійшла, пусти мене.

«Дуже пишаюся тим, що я українка! Дякувати Богу, маю змогу представляти українську вокальну школу в найкращих театрах світу. Хай там де я співаю i в якій країні перебуваю, завжди пам’ятаю, звідки я i де моє коріння. Ця думка надихає мене до праці, до творчості, до життя!..»[10]

Відгуки критики

• Як стверджує музична критикиня Лариса Тарасенко в газеті «День»[11], зарубіжна критика називає її зіркою світового вокалу, наступницею традицій Соломії Крушельницької, Марії Каллас, Монсеррат Кабальє. За думкою оперної співачки і педагогині Марії Стеф'юк:

Коли вперше її послухала, то була неймовірно вражена. Адже Людмила Монастирська має фантастичний тембр голосу (могутнє драматичне сопрано)...[11]

• Головний музичний критик газети «The New York Times» Ентоні Томассіні назвав її голос «рідкістю в опері, справжнім lirico spinto, сопрано, голос який поєднує в собі ліричну м'якість з м'яким, схильним до повноти звуком»[12]. Йому під силу і дзвінкі верхи ліричного сопрано, і драматичний «густіший» звук у середньому регістрі. Цієї весни співачку було номіновано на престижну світову премію International Opera Awards-2015, вона опинилася в рейтингу найкращих вокалістів світу.[7]

Особисте життя

Виховує двох дітей: дочка Анна (1998 р.н.) та син Андрій (1999 р.н.). Була одружена з солістом Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва Олександром Монастирським.

Звання та нагороди

• «Гран-прі» міжнародного музичного конкурсу ім. Миколи Лисенка (1997)
• Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2014)
• Заслужена артистка України (2013)
• Народна артистка України (2017)
• Орден княгині Ольги III ступеня[13]

Людмила Монастирська співає українські пісні

Будинок звукозапису Національної радіокомпанії України (НРКУ). Оркестр народної та популярної музики НРКУ[14], дир. С. Литвиненко. 2012 рік:

• «Журавка» [Архівовано 27 березня 2016 у Wayback Machine.] // youtube (О. Білаш / В. Юхимович, 3:13)
• «Ой не світи місяченьку» [Архівовано 30 березня 2016 у Wayback Machine.] // youtube (2:48)
• «Гандзя» [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.] // youtube (Д. Бонковський, 2:55)
• «Не питай» // youtube (обр. Л. Ревуцького, 3:43)
• «Чотири воли пасу я» [Архівовано 30 березня 2016 у Wayback Machine.] // youtube (обр. А. Кос-Анатольського, 4:10)
• «Спать мені не хочеться» // youtube (муз. С. Гулака-Артемовського, 2:44)
• «Нащо мені чорні брови» [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] // youtube (на вірші Т. Шевченка, 3:24)

Примітки

1. Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 6 жовтня 2023.
2. Президент вручив [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Шевченківську премію]] 2014 року видатним діячам культури // Прес-служба Президента України, 07.11.2014. Архів оригіналу за 18 березня 2015. Процитовано 16 квітня 2015.
3. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 855/2014 Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка 6.11. 2014. Архів оригіналу за 11 березня 2015. Процитовано 16 квітня 2015.
4. У Києві засяяли дві нові «Зірки Італії» // День 20.05.2015. Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 31 жовтня 2016.
5. Людмила МОНАСТИРСЬКА: Вокал вокалом, а подайте-но нам образ! [Архівовано 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // День 19.08.2011
6. Liudmyla Monastyrska — An Interview by Claire Seymour // OPERA TODAY, 22.05.2011. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 12 квітня 2015.
7. Людмила Монастирська: «Я віддаю перевагу Верді, та ще не заспівала все, що могла б виконати з його багатої спадщини» // Forbes. Україна 14.08.2015. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 29 січня 2016.
8. A Pinch-Hitting Tenor and a Soprano's Debut on a Trip to Old Egypt. ‘Aida’ at Metropolitan Opera. By CORINNA da FONSECA-WOLLHEIM // The New York Times, 25.11.2012. Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 13 квітня 2015.
9. Співає Людмила Монастирська // youtube, 2013
10. Українські зірки на світових оперних сценах // Тиждень.ua, 7.01.2015. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 7 лютого 2015.
11. Киянка — зірка світового вокалу // Газета День: № 233, (2012). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 13 квітня 2015.
12. Colorblind Casting Widens Opera's Options // The New York Times, 23.12.2012. Архів оригіналу за 6 листопада 2015. Процитовано 16 квітня 2015.
13. Указ президента України 335/2020. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
14. Оркестр народної та популярної музики НРКУ. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015. Процитовано 20 жовтня 2015.

Посилання

• Відео: Людмила Монастирська — Арія Аїди: на сайті The Metropolitan Opera in New York, 20.11.2012 [Архівовано 13 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Відео: Людмила Монастирська — Концерт у Черкаській обласній філармонії // youtube, 2014 [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.]