Монаршик гіацинтовий

? Монаршик гіацинтовий
Самець гіацинтового монаршика (підвид H. a. montana) Самиця гіацинтового монаршика (підвид H. a. montana)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Монархові (Monarchidae) Рід: Монаршик (Hypothymis) Вид: Монаршик гіацинтовий
Біноміальна назва
Hypothymis azurea (Boddaert, 1783)
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Muscicapa azurea Monarcha azurea
Посилання
Вікісховище: Hypothymis azurea Віківиди: Hypothymis azurea ITIS: 560552 МСОП: 103715755 NCBI: 107210 Fossilworks: 373133

Мона́ршик гіацинтовий[2] (Hypothymis azurea) — вид горобцеподібних птахів родини монархових (Monarchidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії. Виділяють низку підвидів.

Опис

Довжина птаха становить 16 см. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають бліде, лазурово-блакитне забарвлення, нижня частина живота у них білувата. Тім'я чорне, на горлі вузька чорна смужка, над дзьобом чорна пляма. У самиць верхня частина тіла сіро-коричнева, нижня частина тіла білувата, голова сиза, чорні плями у забарвленні відсутні. Пір'я на голові може ставати дибки. Представники різних підвидів різняться за забарвленням. Так, самці підвиду H. a. styani мають помітні, яскраві чорні смуги і білий живіт. У самців підвиду H. a. ceylonensis чорна пляма на тімені відсутня, забарвлення має пурпуровий відтінок. У представників підвиду H. a. tytleri нижня частина тіла сиза. Представники підвиду H. a. nicobarica мають менший і тонший дзьоб[3][4][5].

Таксономія

Гіанцинтовий монаршик був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1779 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux»[6][7]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Muscicapa azurea[8]. Типовим міцем є Маніла на острові Лусон[9][10]. В 1826 році німецький орнітолог Фрідріх Бойє виділив гіацинтового монаршика в новий рід Hypothymis. Гіанцинтовий монаршик є типовим видом роду Монаршик.[11]

Підвиди

Виділяють 23 підвиди:[12][13]

• H. a. styani (Hartlaub, 1899) — від Індії і Непалу до південно-східного Китаю і В'єтнаму;
• H. a. oberholseri Stresemann, 1913 — Тайвань;
• H. a. ceylonensis Sharpe, 1879 — Шрі-Ланка;
• H. a. tytleri (Beavan, 1867) — Андаманські острови;
• H. a. idiochroa Oberholser, 1911 — острів Кар-Нікобар;
• H. a. nicobarica Bianchi, 1907 — південні Нікобарські острови;
• H. a. montana Riley, 1929 — північний і центральний Таїланд;
• H. a. galerita (Deignan, 1956) — південно-західний і південно-східний Таїланд;
• H. a. forrestia Oberholser, 1911 — архіпелаг Мергуй^[en] (на захід від М'янми);
• H. a. prophata Oberholser, 1911 — Малайський півострів, Суматра і Калімантан;
• H. a. javana Chasen & Kloss, 1929 — Ява;
• H. a. penidae Meise, 1942 — острів Нуса-Пеніда (поблизу Балі);
• H. a. karimatensis Chasen & Kloss, 1932 — острів Карімата^[en] (на захід від Калімантану);
• H. a. opisthocyanea Oberholser, 1911 — Анамбаські острови;
• H. a. gigantoptera Oberholser, 1911 — острови Бунгуран^[en];
• H. a. consobrina Richmond, 1902 — острів Сімелуе (на північний захід від Суматри);
• H. a. leucophila Oberholser, 1911 — острів Сіберут (на захід від Суматри);
• H. a. richmondi Oberholser, 1911 — острів Енгано (на південний захід від Суматри);
• H. a. abbotti Richmond, 1902 — острови Реусам і Бабі (на північний захід від Суматри);
• H. a. symmixta Stresemann, 1913 — західні і центральні Малі Зондські острови;
• H. a. azurea (Boddaert, 1783) — Філіппіни (за винятком острова (Каміґуїн);
• H. a. aeria Bangs & Peters, JL, 1927 — острови Дераван^[en] (на схід від Калімантану);
• H. a. catarmanensis Rand & Rabor, 1969 — острів Каміґуїн.

Поширення і екологія

Гіацинтові монаршики широко поширені в Південній і Південно-Східній Азії. Вони живуть у вологих і сухих рівнинних тропічних лісах, на болотах і плантаціях. Віддають перевагу густим незайманим лісам[14][15][16]. Є переважно осілими[17].

Поведінка

Гіацинтові монаршики живляться переважно комахами[18]. Вони часто приєднуються до змішаних зграй птахів[19]. Сезон розмноження в Індії триває з березня по серпень. Гніздо, яке будує лише самиця, має чашоподібну форму і розміщується в розвилці гілки[20]. В кладці 3 яйця. якінасиджують самиця і самець по черзі. Інкубаційний період триває 12 дні[21]. При дослідженні гіацинтових монаршиків було відкрито кілька нових видів паразитів[22][23].

В культурі

Гіацинтовий монаршик надихнув на створення логотипу компанії Твіттер[24].

Галерея

• 
  Гіацинтовий монаршик
• 
  Самець гіацинтового монаршика
• 
  Гіацинтовий монаршик годує пташенят
• 
  Гіацитовий монаршик в гнізді

Примітки

1. BirdLife International (2016). Hypothymis azurea. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Rasmussen, Pamela C.; Anderton, John C. (2012). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Т. Volume 2: Attributes and Status (вид. 2nd). Washington D.C. and Barcelona: Smithsonian National Museum of Natural History and Lynx Edicions. с. 333. ISBN 978-84-96553-87-3.
4. Oates, E.W. (1890). Fauna of British India. Birds. Volume 2. Taylor and Francis, London. с. 49—50.
5. Ripley, S.D. (1944). The Bird Fauna of the West Sumatra Islands. Bulletin of the Museum of Comparative Zoology. 94 (8): 307—430.
6. Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1779). Le petit azur, gobe-mouche bleu des Philippines. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. Volume 8. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 329. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
7. Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Gobe-mouche bleu, des Philippines. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. Volume 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 666 Fig. 1. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
8. Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 41, Number 666 Fig. 1. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
9. Peters, James L. (1939). Collections from the Philippine Islands: Birds. Bulletin of the Museum of Comparative Zoology at Harvard College. 86: 74–228 [112]. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
10. Mayr, Ernst; Cottrell, G. William, ред. (1986). Check-list of Birds of the World. Т. Volume 11. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 476. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
11. Boie, Friedrich (1826). Generalübersicht. Isis von Oken (нім.). Col 973. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
12. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Monarchs. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 17 вересня 2021.
13. Baker, E.C. Stuart (1923). A Hand-list of Genera and Species of Birds of the Indian Empire. Bombay Natural History Society.
14. Kotagama, SW; Goodale, E (2004). The composition and spatial organisation of mixedspecies flocks in a Sri Lankan rainforest (PDF). Forktail. 20: 63—70.
15. Alwis, Nilusha S.; Perera, Priyan; Dayawansa, Nihal P. (2016). Response of tropical avifauna to visitor recreational disturbances: a case study from the Sinharaja World Heritage Forest, Sri Lanka. Avian Research. 7: 15. doi:10.1186/s40657-016-0050-5. ISSN 2053-7166.
16. Andheria,Anish P (1999). Blacknaped Blue Flycatcher Hypothymis azurea trapped in the web of the Giant Wood Spider Nephila maculata. Journal of the Bombay Natural History Society. 96 (1): 145—146. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
17. Whistler, Hugh (1949). Popular Handbook of Indian Birds (вид. 4th). Gurney and Jackson. с. 133—134.
18. Kotagama, SW; Goodale, E (2004). The composition and spatial organisation of mixedspecies flocks in a Sri Lankan rainforest (PDF). Forktail. 20: 63—70.
19. Sridhar, Hari; Jordán, Ferenc; Shanker, Kartik (2013). Species importance in a heterospecific foraging association network (PDF). Oikos. 122 (9): 1325—1334. doi:10.1111/j.1600-0706.2013.00101.x. ISSN 1600-0706.
20. Aubrecht, Gerhard; Huber, Werner; Weissenhofer, Anton (2013). Coincidence or benefit? The use of Marasmius (horse-hair fungus) filaments in bird nests. Avian Biology Research. 6 (1): 26—30. doi:10.3184/175815512x13531739538638.
21. Ali, S; S D Ripley (1996). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 7 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 223—227.
22. Mendenhall, Ian H.; Yaung, Katherine Nay; Joyner, Priscilla H.; Keatts, Lucy; Borthwick, Sophie; Neves, Erica Sena; San, Sorn; Gilbert, Martin; Smith, Gavin J.D. (2015). Detection of a novel astrovirus from a black-naped monarch (Hypothymis azurea) in Cambodia. Virology Journal. 12 (1): 182. doi:10.1186/s12985-015-0413-2. ISSN 1743-422X.
23. Mironov, S. V.; Tostenkov, O. O. (2013). Three new feather mites of the subfamily Pterodectinae (Acari: Proctophyllodidae) from passerines (Aves:Passeriformes) in Vietnam. Proceedings of the Zoological Institute RAS. 317 (1): 11—29.
24. El ave que inspiró el logo de Twitter [Архівовано 21 листопада 2021 у Wayback Machine.].

Посилання

• Hua-Hsiang Chen (2009). "A Preliminary Study on Nest Site Selection and Nest Success of the Black-naped Blue Monarch (Hypothymis azurea) in Linnei Township and Douliu hilly area, Yunlin County". Thesis. Taiwan.