Монал білогузий

Монал білогузий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Куроподібні (Galliformes)
Родина: Фазанові (Phasianidae)
Підродина: Фазанні (Phasianinae)
Рід: Монал (Lophophorus)
Вид: Монал білогузий
Lophophorus sclateri
Jerdon, 1870
Посилання
Вікісховище: Lophophorus sclateri
Віківиди: Lophophorus sclateri
ITIS: 176069
МСОП: 22679185
NCBI: 228249

Монал білогузий[2] (Lophophorus sclateri) — вид куроподібних птахів родини фазанових. Поширений в Південній Азії.

Вид названо на честь британського зоолога Філіпа Склейтера (1829—1913).[3]

Поширення

Вид є ендеміком східних Гімалаїв. Поширений від штату Аруначал-Прадеш на півночі Індії на схід через північну М'янму та південно-східний Тибет до західної Юньнані (Китай).

Населяє альпійські луки, субальпійські рододендронові чагарники та скелясті урвисті схили від 3000-4200 м, трапляючись аж до краю дубово-рододендронових і хвойних лісів з бамбуковим підліском, азалійним лісом і ділянками ялівцю та кизильнику. Спускається до помірного лісу на висоті 2000-3000 м у жовтні. Там, де його ареал збігається з моналом гімалайським, він зазвичай трапляється на більших висотах, хоча в деяких місцевих звітах описано, що вони зустрічаються разом.

Підвиди

Виділяють три підвиди:[4]

  • L. s. arunachalensis (Kumar & Singh, 2004)
  • L. s. orientalis (Davison G.W.H., 1974)
  • L. s. sclateri (Jerdon, 1870)

Опис

Великий фазан, завдовжки до 68 см. Цей вид, як і всі монали, має добре помітний статевий диморфізм; самець має зелено-фіолетове оперення, шию мідного кольору, чорне горло, що тяжіє до фіолетового, і білий хвіст. Самиця темно-коричневого кольору з білими горлом і кінчиком хвоста.

Спосіб життя

Під час сезону розмноження (навесні) живе поодиноко, але взимку зграйний. Харчується корінням, бульбами, насінням, корою та частинами листя. Мало що відомо про його поведінку при розмноженні. Кладки виявлені у квітні, травні та червні.

Примітки

  1. BirdLife International (2023). Lophophorus sclateri: інформація на сайті МСОП (версія 2024.1) (англ.) 27 вересня 2024
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Beolens, Bo; Watkins, Michael (2003). Whose Bird? Men and Women Commemorated in the Common Names of Birds. London: Christopher Helm. с. 304.
  4. DOI – IOC World Bird List. www.worldbirdnames.org. doi:10.14344/ioc.ml.13.1. Процитовано 15 березня 2023.

Посилання