Мови специфікацій

Мови специфікацій — спеціальні дескриптивні системи, створені для фіксації та обміну результатами розробки сучасних програмних проектів. Наприклад, результатом роботи аналітиків є зовнішня специфікація системи, а результатом роботи кодувальників — програмний код системи. Специфікації описують ту чи іншу модель вхідної системи або її частини. Тобто вони її моделюють і можуть бути використані замість самої системи в деяких контекстах. За властивостями специфікацій системи можна робити висновки щодо властивостей і самої системи.

Використання

Специфікації можуть використовуватися :

• для уточнення вимог, узгоджень їх із замовником та для побудови прототипів;
• при проектуванні — для контролю за правильністю проекту;
• при реалізації — для формулювання завдань розробникам та створення документації;
• при тестуванні — для перевірки виконання вимог;
• при супроводженні — для уточнення змін, підтримки узгодженості документації з системою, та інше.

Однією з важливих переваг використання специфікацій є збільшення глибини розуміння системи, яка уточнюється. В процесі створення специфікації розробники мають більше можливостей для виявлення недоліків, непослідовностей, неоднозначностей та неповноти проекту. Специфікація є засобом зв'язку між замовником та проектувальником, між проектувальником та розробником, а також між розробником та тестувальником. Вона часто виступає як супутня документація до програмного коду системи, але має більш формальний рівень опису.

Приклади

Розглянемо як приклад кілька специфікацій функції ${\displaystyle n!}$:

1. ${\displaystyle n!}$ — добуток перших ${\displaystyle n}$ натуральних чисел, розпочинаючи з 1.
2. ${\displaystyle n!=1\cdot 2\cdot \ldots \cdot n=\prod _{i=1}^{n}i.}$
3. ${\displaystyle n!={\begin{cases}1&n=0,\\n\cdot (n-1)!&n>0.\end{cases}}}$

Див. також

• Мова програмування

Посилання

• Мови специфікації програм і їхня класифікація